Я ніколи не зраджу...

Nadine Tikhonovitch

Я ніколи не зраджу слово, Бо це моя сила і зброя! Я ніколи не зраджу мову, З якою споріднені кров'ю! Я не можу зрадити батька: Він і матір - святиня моя! Бог не дав мені брата, В серці - молодша сестра! Я ніколи не зраджу книги, Де безліч літер - зірки! Я не зраджу вірші з криги, Де розчинялись думки! Я ніколи не зраджу серце Та вірні свої почуття - Людину, що дзвінко сміється!.. Я ніколи не зраджу життя! Я не зраджу ніщо і нікого! І марно інші регочуть! Я ненавиджу бути слабкою, А сильні зрадить не можуть!

2020-12-06 23:25:19

30

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

•Merili•

Дуже гарний вірш! Я читала з подругою і нам дуже сподобався. У тебе талант.

Відповісти

2020-12-08 12:01:39

1

Nadine Tikhonovitch

@•Merili• дякую)

Відповісти

2020-12-08 12:14:40

Подобається

Оксана

Вірш дійсно сильної людини!

Відповісти

2022-10-08 12:22:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12273

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5703