23.02 — напередодні
Nadine Tikhonovitch
А пам'ятаєш, як торік, Ззаду дивлячись на тебе, Думками я тримала небо, А навколо танув сніг? Здавалось: завтра небо трісне — Впаде на землю й на дім, А ми почуємо лиш грім — Стане в тілі різко тісно... Цей день був сонячним, на диво, Губились де серéд доріг, І серéд лютневих криг Я посміхнулась тобі в спину... Згадай цей день, ще мирний: Думками там тримаю небо І молюсь богам: «Не треба!» — Та прокинусь у квартирі... У той же день і той же лютий, Мов завмер наш календар... Кожен день — новий удар, Війною що стискає груди...
2023-02-23 10:17:10
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Деміра Рейн
блін, я пам'ятаю до дрібниць, як у той день 23.02.22 ти і Юля написали чимось схожі вірші про те, що завтра буде війна, я пам'ятаю, як я не спала у одинадцять з чимось годин і читала їх, мені не вірилось, що буде війна, не вірилось...🥺
Відповісти
2023-02-23 11:51:51
1
Nadine Tikhonovitch
@Деміра Рейн Так, писали...
Відповісти
2023-02-23 11:52:37
1
Інші вірші поета
Ще боляче... Кара Воля Кохай мене, будь ласка...
Інші поети
Khokh..
@khloudm99
Emily
@Amaliya_
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2404
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1564