Нещасно-щасливі
Nadine Tikhonovitch
Які ж ми нещасно-щасливі, І навіть сльози - солодко-гіркі... Та душа хоч розтанула в прірві, Не здолає ні смерть, ні роки! І посмішку милу надмірного щастя Не спортить нізащо цей сум! Ти бачиш дерева осінньо-квітчасті, Ты чуєш їх пісню і подих їх дум? Ти чуєш? Тоді посміхайся! І нехай злощасна ця ніч Подарує трошечки щастя, Якщо зараз читаєш цей вірш! Які ж ми нещасно-щасливі? Ми ж справжні і навіть живі!.. Досить бути безкрилою тінню! Щастя немає? Знайди!
2020-09-10 14:58:01
25
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Синий Демон
🌚🌚🌚Мммм🌚
Відповісти
2020-09-10 20:49:07
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Додавай) Дякую)
Відповісти
2020-09-10 20:57:32
Подобається
Konfetka
Дуже гарно!
Відповісти
2020-09-11 10:55:14
1
Інші вірші поета
Повертайтесь живими! Воєнна любов Посивілий чоловік Сніг усе пам'ята
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3273
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12655