Фотокартка - спогад біди
Nadine Tikhonovitch
Ковтаючи сльози біди У темряві ще одній ночі, В блідій трясеться руці Фотокартка — зоряні очі... Фотокартка — руки застиглі, Відходить посмішка де у віки — На жаль, колись ми не встигли Від нещасть з тобою втекти. Пожовкла тепер фотокартка, Та зігріває мене лиш вона, Хоч руйнує, як на світанку Руйнувала столицю війна. Фотокартка — ще живі пальці Обпалюють спогадом душу... Ну нащо як в ніч, так і вранці Пам'ятати пекло це мушу? Пекло, що Раєм здавалось, Де ми щасливі, де ми сумні... Фотокартка лише залишалась Спогадом вічним біди... І більше, а більше нічого, Крім фото і сліз, сновидінь — Звідки не вкрасти нікого, А ти примара, тож згинь!
2020-07-24 11:01:42
42
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Миланочка
Дуже пронизливо....
Відповісти
2020-08-09 12:29:49
1
Nadine Tikhonovitch
@Миланочка дякую
Відповісти
2020-08-09 12:32:41
Подобається
Nadine Tikhonovitch
а може і ні...
Відповісти
2020-09-16 07:44:16
Подобається
Інші вірші поета
Життя за Орвеллом А привиди здатні кохати? Ще боляче... Тіні
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Bohdana Chutora
@Bohdana_Chutora
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4190
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16333