Обіцяй мені дихати!
Обіцяй мені дихати... Завжди! Коли кисень у грудях змішують з пилом, А серце нещасне із сажі Знебарвлює омріяні крила... Обіцяй мені дихати... Сонце Нехай поглинає небо криваве, А пар застиглий, що на віконці, Приховує світло, а тіні вбивають... Обіцяй мені дихати... Завжди! Коли ребра від болю тремтять, Сльози печуть ці, і майже Стукає серце твоє коло п'ят... Обіцяй мені дихати... Важко Нехай крокувати життям... Благаю! Дихай лиш... Завжди! І не поспішай в забуття!
2021-02-02 07:57:48
32
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Меліса
Мені здається що оден після цього вірша захоче дихати. Абсолютно кожен, хоч часом і марять погані видіння, терзають душу страшні спогади. Але кожен буде дихати. Я пообіцяла нещодавно одній, Маленькій Пташці, що буду дихати всупереч всьому. Моє серце буде битися поруч з нею. Мої легені нестимуть кисень, щоб не сталося.
Відповісти
2021-02-02 09:03:22
1
Синий Демон
Вау❤️
Відповісти
2021-02-19 17:15:34
1
Nadine Tikhonovitch
да, наверное 😂
Відповісти
2021-11-14 12:01:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
1965
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4249