Обіцяй мені дихати!

Nadine Tikhonovitch

Обіцяй мені дихати... Завжди! Коли кисень у грудях змішують з пилом, А серце нещасне із сажі Знебарвлює омріяні крила... Обіцяй мені дихати... Сонце Нехай поглинає небо криваве, А пар застиглий, що на віконці, Приховує світло, а тіні вбивають... Обіцяй мені дихати... Завжди! Коли ребра від болю тремтять, Сльози печуть ці, і майже Стукає серце твоє коло п'ят... Обіцяй мені дихати... Важко Нехай крокувати життям... Благаю! Дихай лиш... Завжди! І не поспішай в забуття!

2021-02-02 07:57:48

32

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Меліса

Мені здається що оден після цього вірша захоче дихати. Абсолютно кожен, хоч часом і марять погані видіння, терзають душу страшні спогади. Але кожен буде дихати. Я пообіцяла нещодавно одній, Маленькій Пташці, що буду дихати всупереч всьому. Моє серце буде битися поруч з нею. Мої легені нестимуть кисень, щоб не сталося.

Відповісти

2021-02-02 09:03:22

1

Синий Демон

Вау❤️

Відповісти

2021-02-19 17:15:34

1

Nadine Tikhonovitch

да, наверное 😂

Відповісти

2021-11-14 12:01:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11508

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4006