Раптом це не Ви?
Nadine Tikhonovitch
А раптом букви на зап’ясті, Що мені залишив майже сон, Що обіцяли мені щастя, Усього найбільший мій прокльон? А раптом серце, що тремтіло І в напрузі билось кожну ніч, Не за своє воно боліло? Не своїх в думках торкалась пліч? А доля раптом же нещадна, Що безжально нас колись звела, Змахне руками безпорадно – Нас по боки різні кине зла... Дивлюсь на букви, що вишневі, І не йде одне із голови: Життя віддам не королеві? Дві букви – раптом це не Ви? _______________________ 🍒 Входить до книги «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya 🍒
2023-06-10 17:55:05
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
@Роузі Рей дякую)
Відповісти
2023-06-10 17:58:56
1
Тигриця
Клас! ❤️
Відповісти
2023-06-10 18:53:26
1
Nadine Tikhonovitch
@Тигриця дякую
Відповісти
2023-06-10 18:54:46
1
Інші вірші поета
П'ятнадцять метрів Подих вічності Шостий рік Щомиті
Інші поети
NOVATOR
@petruha1307
JENOVA JACKSON CHASE
@PercabethNewt
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8928
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1198