Раптом це не Ви?
Nadine Tikhonovitch
А раптом букви на зап’ясті, Що мені залишив майже сон, Що обіцяли мені щастя, Усього найбільший мій прокльон? А раптом серце, що тремтіло І в напрузі билось кожну ніч, Не за своє воно боліло? Не своїх в думках торкалась пліч? А доля раптом же нещадна, Що безжально нас колись звела, Змахне руками безпорадно – Нас по боки різні кине зла... Дивлюсь на букви, що вишневі, І не йде одне із голови: Життя віддам не королеві? Дві букви – раптом це не Ви? _______________________ 🍒 Входить до книги «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya 🍒
2023-06-10 17:55:05
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
@Роузі Рей дякую)
Відповісти
2023-06-10 17:58:56
1
Тигриця
Клас! ❤️
Відповісти
2023-06-10 18:53:26
1
Nadine Tikhonovitch
@Тигриця дякую
Відповісти
2023-06-10 18:54:46
1
Інші вірші поета
Наскільки це можливо Дві літери Україна буде завжди! Солдате...
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2842
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2908