Шкарпетками заручені
Nadine Tikhonovitch
Розгублені, розлючені, Шкарпетками заручені, На земляній прогалині Вдвох стоїмо, віддалені... У пастці між тривогами Прямуємо дорогами Ми нескінченних алергій, Чекаєм разом на відбій... Ми, вівцями обтяжені, Життям безглуздим вражені І заплатили надто цін, І так втомилися від війн... Страхами ще й не взяті ми, Ледь пам'ятаємо про мир, Та знай же, пташко змучена, Зі мною ти заручена... У небі десь овінчані, Романи незакінчені, І я війні тебе й рокам, І жодним дурням не віддам...
2022-09-29 22:11:50
23
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Це справжня обручка)
Відповісти
2022-09-29 23:30:06
1
Пані Зефірка
@Nadine Tikhonovitch То ти заручена?
Відповісти
2022-10-26 01:33:21
1
Синій Демон
@Пані Зефірка 🤔🤯
Відповісти
2023-01-22 13:23:51
Подобається
Інші вірші поета
Шостий рік Життя за Орвеллом Нехай лікують сни! Світ рожевого кольору
Інші поети
Kary
@Driming_comes
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1681
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1910