Завітне кільце
Nadine Tikhonovitch
Удалечінь мчить наш тролейбус — Мої мрії, овіяні сном, А наші стосунки — це ребус, А весна — їм улюблений фон. Вдалечінь летимо поміж міст — Спогад жере все мою душу, Я римую тобі — це мій хист, І бачу тебе небайдужу. Сни й досі гойдає дорога, В пальцях моїх — зім'ятий квиток, І вже не страхає тривога — Скільки уже ми чули тривог? Зійдем скоро, ніби на сушу, Наче круїз — завітне кільце, Ввіряю тобі свою душу І мовчу красномовно про це. Твій урок — миліше перерви, Але час невблаганний, на жаль, Тож снися — молю! — неперервно Між моїх божевільних бажань.
2023-04-16 23:14:34
18
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Це точно.
Відповісти
2023-04-23 10:35:33
1
Darin Sholts
🖤🖤🖤
Відповісти
2023-04-29 14:54:19
1
Твоя Відьма
😻
Відповісти
2023-04-30 03:03:12
1
Інші вірші поета
Знову забула, що я не Бог... Гідна лиш ковдра Що ти зробив для Землі? Торнадо
Інші поети
R_i_t_a
@freebird
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1314
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2910