Завітне кільце
Nadine Tikhonovitch
Удалечінь мчить наш тролейбус — Мої мрії, овіяні сном, А наші стосунки — це ребус, А весна — їм улюблений фон. Вдалечінь летимо поміж міст — Спогад жере все мою душу, Я римую тобі — це мій хист, І бачу тебе небайдужу. Сни й досі гойдає дорога, В пальцях моїх — зім'ятий квиток, І вже не страхає тривога — Скільки уже ми чули тривог? Зійдем скоро, ніби на сушу, Наче круїз — завітне кільце, Ввіряю тобі свою душу І мовчу красномовно про це. Твій урок — миліше перерви, Але час невблаганний, на жаль, Тож снися — молю! — неперервно Між моїх божевільних бажань.
2023-04-16 23:14:34
18
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Це точно.
Відповісти
2023-04-23 10:35:33
1
Darin Sholts
🖤🖤🖤
Відповісти
2023-04-29 14:54:19
1
Твоя Відьма
😻
Відповісти
2023-04-30 03:03:12
1
Інші вірші поета
Мертвими мовами Наснись, мандруючи Всесвітом... П'яні листи Я так втомилась від людей...
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Eliza
@Lourie
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2255
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10128