Завітне кільце
Nadine Tikhonovitch
Удалечінь мчить наш тролейбус — Мої мрії, овіяні сном, А наші стосунки — це ребус, А весна — їм улюблений фон. Вдалечінь летимо поміж міст — Спогад жере все мою душу, Я римую тобі — це мій хист, І бачу тебе небайдужу. Сни й досі гойдає дорога, В пальцях моїх — зім'ятий квиток, І вже не страхає тривога — Скільки уже ми чули тривог? Зійдем скоро, ніби на сушу, Наче круїз — завітне кільце, Ввіряю тобі свою душу І мовчу красномовно про це. Твій урок — миліше перерви, Але час невблаганний, на жаль, Тож снися — молю! — неперервно Між моїх божевільних бажань.
2023-04-16 23:14:34
18
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Це точно.
Відповісти
2023-04-23 10:35:33
1
Darin Sholts
🖤🖤🖤
Відповісти
2023-04-29 14:54:19
1
Твоя Відьма
😻
Відповісти
2023-04-30 03:03:12
1
Інші вірші поета
Мовчи! Як дивно Пахне осінню П'ятнадцять метрів
Інші поети
Nashi
@nourashii
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9143
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13144