Світ збожеволів
Nadine Tikhonovitch
Цей світ збожеволів. Чуєш: По нас відкривають вогонь? Уламки розбитих вулиць В роздерту збираю долонь. Цей світ збожеволів. Віриш У життя на небі удвох? Нас коли-небудь без шкіри Залишить миттєво цей «бог». Світ збожеволів. Готова Востаннє відчути свій біль? Віриш, віднімить що мову Нам вирок із ядерних хвиль? Світ збожеволів. Чи страшно? Ми звикли і разом у мглі. Разом зникаєм назавжди З цієй божевільні — землі.
2022-10-06 22:38:32
25
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Юлія Міхаліна
В цьому вірші світ такий, який він і є... Дякую!
Відповісти
2022-10-07 07:34:27
2
Оксана
Якщо всерйоз розглядається загроза ядерного удару, то світ дійсно збожеволів, на жаль.
Відповісти
2022-10-08 11:14:47
1
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Міхаліна На жаль(
Відповісти
2022-10-08 18:04:22
Подобається
Інші вірші поета
"Я — скрізь" Зустрічами нашими... У ліній також буває любов? Знову забула, що я не Бог...
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Влад
@Vlad_Demon
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3442
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
848