Знайте, що я у Вас вірю
Nadine Tikhonovitch
Можливо, слова значать замало, Коли все переслідують тінню Зрада і бруд, та що б не казали, Просто знайте, що я у Вас вірю. І скільки брехні б там не лилося, І скільки б ще на кожному кроці Вас не чекало заздрості й злості, Я завжди тут: на Вашому боці. Всупереч всьому: наклепу, бруду, Гнилі чужої, задумам темним, Я завжди лиш Вам вірити буду, Хоч це ледь допоможе, напевно... Мабуть, замало можу зробити Я та й усіх не позбавлю нещасть, Та знайте про те, що в цьому світі Я поруч, а Бог усім нам воздасть.
2023-05-17 01:29:41
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Твоя Відьма
І, це найцінніше
Відповісти
2023-05-28 13:59:01
1
Синій Демон
👍❤️
Відповісти
2023-06-10 22:03:39
Подобається
Інші вірші поета
Мертвими мовами Що ти зробив для Землі? Що б не траплялось у світі П'ятнадцять метрів
Інші поети
Delain
@ARMY_jungkok
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1586