Воля
Nadine Tikhonovitch
Бриньчить душа в обіймах ночі, І місяць волі позбавля, І позбавляють глузду очі — Вона, як пташка, проліта... У самоті стою близь моря — Хто волю серцю поверне? Та хіба потрібна воля Цим палким отруйним днем? Та хіба потрібні крила Тому, хто ходить по землі? Я не пташка — я людина, Полонена і в крові... Зупиняє час — крокує, Пливе, немов би по воді, У небі сивому — полюю І завмираю — я в біді! Вона і є мої години, У небі справжнє є життя! «Поету воля не потрібна» — Скажу й за нею — в забуття... _________________________________ Входить до книги 🍒«Вишневий відблиск місяця»🍒 — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2021-03-10 13:12:07
31
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Татьяна Сидоренко саме так...
Відповісти
2021-04-14 20:42:39
Подобається
Твоя Відьма
Як торкає... До мурах! Так ніжно...
Відповісти
2022-09-29 23:17:34
1
Оксана
Відчайдушно написано!
Відповісти
2022-10-08 12:00:16
1
Інші вірші поета
Поговоримо? Насилля Нехай лікують сни! Якби я могла оселитись на небі...
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9196
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5048