Воля
Nadine Tikhonovitch
Бриньчить душа в обіймах ночі, І місяць волі позбавля, І позбавляють глузду очі — Вона, як пташка, проліта... У самоті стою близь моря — Хто волю серцю поверне? Та хіба потрібна воля Цим палким отруйним днем? Та хіба потрібні крила Тому, хто ходить по землі? Я не пташка — я людина, Полонена і в крові... Зупиняє час — крокує, Пливе, немов би по воді, У небі сивому — полюю І завмираю — я в біді! Вона і є мої години, У небі справжнє є життя! «Поету воля не потрібна» — Скажу й за нею — в забуття... _________________________________ Входить до книги 🍒«Вишневий відблиск місяця»🍒 — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2021-03-10 13:12:07
31
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Татьяна Сидоренко саме так...
Відповісти
2021-04-14 20:42:39
Подобається
Твоя Відьма
Як торкає... До мурах! Так ніжно...
Відповісти
2022-09-29 23:17:34
1
Оксана
Відчайдушно написано!
Відповісти
2022-10-08 12:00:16
1
Інші вірші поета
Надто потрібна Регламент для знеболювального Маленька жінка Парасолька
Інші поети
sinemma
@sinemma
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9523
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3855