Воля
Nadine Tikhonovitch
Бриньчить душа в обіймах ночі, І місяць волі позбавля, І позбавляють глузду очі — Вона, як пташка, проліта... У самоті стою близь моря — Хто волю серцю поверне? Та хіба потрібна воля Цим палким отруйним днем? Та хіба потрібні крила Тому, хто ходить по землі? Я не пташка — я людина, Полонена і в крові... Зупиняє час — крокує, Пливе, немов би по воді, У небі сивому — полюю І завмираю — я в біді! Вона і є мої години, У небі справжнє є життя! «Поету воля не потрібна» — Скажу й за нею — в забуття... _________________________________ Входить до книги 🍒«Вишневий відблиск місяця»🍒 — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2021-03-10 13:12:07
31
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Татьяна Сидоренко саме так...
Відповісти
2021-04-14 20:42:39
Подобається
Твоя Відьма
Як торкає... До мурах! Так ніжно...
Відповісти
2022-09-29 23:17:34
1
Оксана
Відчайдушно написано!
Відповісти
2022-10-08 12:00:16
1
Інші вірші поета
Подих вічності Маленька жінка Не людину, а спогад Як дивно
Інші поети
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1168
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4090