Я зненавиділа кохати...

Рутенія

Пощо мені Любов? Вона дарує Біль. Пощо мені Кохання? Гіркий напій! Я радше вип'ю з Чаші Отрути-Зілля... Аби не знать, яке в Любові важке похмілля! Я серце своє закувала в сталь, я більше не приходжу дивитись вдаль. Вдова без втрати мужа. Я в чорних шатах. Мене не вдержать жодні ґрати... Я зненавиділа кохати! О, Смерте! Візьми мій біль. Нехай не ломить в гарячці моє тіло. Я одягну на лик свій маску вміло. І знаку не залишеться, що щось боліло...

2022-10-27 10:04:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

😭💔👍 Це щось неймовірне , ніжне й чуттєве.

Відповісти

2022-10-27 14:10:49

Інші вірші поета

Життя мавки Нещасливе кохання ЛЕГЕНДА ПРО ТЕМРЯВУ І СВІТЛО, СМЕРТЬ ТА ЖИТТЯ .

Інші поети

Vorozhka

@Vorozhka

ann a

@laccanelle

King Dante

@grotesquecreature

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12192

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16580