Вона покохала його понад міру...

Вона покохала його понад міру, Іскрились при зустрічі скельця очей... Та тільки вона їх підняти не сміла, Коли він торкнувся рукою плечей... Він вíрші писав... Та усе не для неї... Вдивлявся у Небо й шукав собі шлях... У тиші квартири пустої своєї До Бога звертався в думках і словах... Він не обіцяв їй нічого даремно, Кохання не згадував в жодній з розмов... Вона ж лиш за нього молилася ревно, Та вірші писала про свóю любов... Він наче байдужим до неї лишався І навіть увечері їй не дзвонив... Та в скрутну хвилину її не цурався, Ні часу, ні сил він тоді не жалів... Вона покохала його понад міру. Він ніби ж до неї не мав почуттів... Зв'язала їх міцно взаємна довіра, Що була надійніш усіх укриттів.

2025-01-09 17:56:59

Інші вірші поета

Нема півмір у почуттях поета... Сад скам'янілої душі Ми навіть і не розмовляли... Буває, серцю тісно в тишині

Інші поети

Svora

@Svora

MixMax M

@MixMax_M

OhNamSoo

@OhNamSoo

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2339

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3047