Ясний місяцю...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
– Ясний місяцю, з зіркою в парі Не дивіться так в очі мені! Я ж від нього, від себе тікаю, Скоро буду вже десь вдалині... А ви дивитесь знову на мене, Наче бачите кожен мій крок, Наче бачите щось незбагненне, Що яскравіше тисяч зірок... – Ти даремно від себе тікаєш, І ця віддаль – лиш віддаль і все... Ти й сама вже чудово те знаєш, Що із вітром лиш сумнів знесе... Й хоч на серце вдягнеш обладунки, Хоч загубишся в сірій юрбі, Та не знайдеш ти вже порятунку Від любові, що диха в тобі.
2025-01-05 04:46:57
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ruslana
Чудовий і зворушливий вірш, дякую)
Відповісти
2025-01-06 23:40:52
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Ruslana дякую 🥰🫶
Відповісти
2025-01-06 23:51:28
1
Інші вірші поета
Жіноче серце Та, що співає у терені ... Мені з безодні твого океану
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3121
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4712