Ясний місяцю...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
– Ясний місяцю, з зіркою в парі Не дивіться так в очі мені! Я ж від нього, від себе тікаю, Скоро буду вже десь вдалині... А ви дивитесь знову на мене, Наче бачите кожен мій крок, Наче бачите щось незбагненне, Що яскравіше тисяч зірок... – Ти даремно від себе тікаєш, І ця віддаль – лиш віддаль і все... Ти й сама вже чудово те знаєш, Що із вітром лиш сумнів знесе... Й хоч на серце вдягнеш обладунки, Хоч загубишся в сірій юрбі, Та не знайдеш ти вже порятунку Від любові, що диха в тобі.
2025-01-05 04:46:57
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ruslana
Чудовий і зворушливий вірш, дякую)
Відповісти
2025-01-06 23:40:52
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Ruslana дякую 🥰🫶
Відповісти
2025-01-06 23:51:28
1
Інші вірші поета
Та, що співає у терені В твоїх очах мій Всесвіт помістився... Я люблю без "але" і "тому що" Вона покохала його понад міру...
Інші поети
Юля
@illogical
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2117
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1754