Ясний місяцю...
– Ясний місяцю, з зіркою в парі Не дивіться так в очі мені! Я ж від нього, від себе тікаю, Скоро буду вже десь вдалині... А ви дивитесь знову на мене, Наче бачите кожен мій крок, Наче бачите щось незбагненне, Що яскравіше тисяч зірок... – Ти даремно від себе тікаєш, І ця віддаль – лиш віддаль і все... Ти й сама вже чудово те знаєш, Що із вітром лиш сумнів знесе... Й хоч на серце вдягнеш обладунки, Хоч загубишся в сірій юрбі, Та не знайдеш ти вже порятунку Від любові, що диха в тобі.
2025-01-05 04:46:57
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ruslana
Чудовий і зворушливий вірш, дякую)
Відповісти
2025-01-06 23:40:52
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Ruslana дякую 🥰🫶
Відповісти
2025-01-06 23:51:28
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3580
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3047