Come back too me
shadowlinxxx morgan
Your gone,your actually gone.I can't bare the pain of your loss,it eats me alive.Come back,I can't live without you.Please,I can't handle you not being here.My heart cries out for you,every night.there is not a day that goes by,where I don't think about you.It kills me inside,that I never got too say goodbye.I will avenge you,I will make your death a sacrifise so at least you died and it meant something.I am so sorry,that I wasn't there when you needed me most.I turned my back on you,and that guilt will haunt me until the day i die.I am sorry,I am so sorry. Lillian xx This will have a p.2 xx
2020-04-08 17:08:20
40
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
STELLA RAYMOND
@shadowlinxxx morgan yea
Відповісти
2020-04-08 17:18:10
2
JENOVA JACKSON CHASE
Highly curious for part 2... Will comment as a wholeeeeeee...😂😂😂.
Відповісти
2020-04-09 02:32:39
2
shadowlinxxx morgan
@JENOVA JACKSON CHASE k😅💕
Відповісти
2020-04-09 06:54:11
3
Інші вірші поета
Moon The sea 5 feet apart Risk
Інші поети
Алина
@Alina_Krasnobaeva_
Hania K.G.
@ArkCrimson
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2911
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12552