Крізь кофту, під шкіру
Семіраміс
Схоже я забула, Як слова промовляти. Мені відняло мову, Відняло думки, Можу хіба ледве стояти. Де моя впевненість втекла Вбачивш навпроти постать твою, Чому не говорю, Чому не сміюся, Як завжди, з тобою? Поглянь на мене, Торкнися ще раз так легко, Хрустокрилим на радість, Так ніжно, поспішно, Крізь кофту, під шкіру, По медову слабкість. Я забула, як думати, Лиш відчуваю, Посміхаюсь тобі в пітьмі Крізь не надіслані рядки, Танцюю на самоті, Над Олімпом літаю, Далекі мні земності, Далека небесність, Я не тут, не сьогодні, Яка недоречність... Я між власних зірок Пряду нитки фантазій, Віддано добровільно Будую фундаменти Власних трагедій. Мені відняло мову, Коли вловила погляд твій. Я б так хоч вічність тонула В річці фальшивих надій - 15.10.2022 -
2023-01-09 19:20:21
6
0
Інші вірші поета
останній постріл Блідий спогад Мертва зірка Я складаю зброю
Інші поети
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Dr. B
@Dr_B
Schüra
@shura_smit
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501