Відпусти

Світлана Кареєва

Після дощу сходить сонце На світанку осяявши шлях, Ти стоїш під моїм віконцем Стискаючи волю в руках Я не вийду до тебе зараз, І можливо уже ніколи Не побачу в очах твоїх спалах І зітліє усе довкола Ти мене не гукай - не треба Мене змило осіннім дощем. То ж, не стій під похмурим небом Укриваючись мокрим плащем Відпусти мене вже нарешті, Без прощання і сліз, дай піти. Утамуй біль в своєму серці Та забудь про мої сліди. Не кричавши завершимо сварку Хоч на мить, ми побудем людьми. Не тримай мене до світанку, Я прошу тебе - відпусти.

2024-09-13 18:24:51

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ilya Zelov

Крутий вірш! Відчувається за ним особиста історія. Чесно, можливо ще не все втрачено і не потрібно цього, "відпусти"?)) В будь-якому разі, круто!

Відповісти

2024-09-21 18:49:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4599

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

129

26

4474