З тобою ...

З тобою відчуваю крила Та піднімаюсь подумки як птах Мені близька твоя підтримка І відчуваю долі знак З тобою поруч тепло й мило Хоча спочатку було просто так Симпатія і дружба без вітрила Твоїх та моїх хвилювань Ми різні взагалі насправді Як біле й чорне в полотні , Але при цьому маєм спільний застіж Там де немає ідеальних слів Можливо пишу я банально , Як будь-який закоханий поет , Але моя любов в мені палає При згадці про красивий силует . Та навіть коли десь далеко захід Ми бачимось через кілометри доріг Тому що пам'ятаю погляд завжди Твоїх очей та посмішок обійм .

2022-11-13 19:00:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Ашаннiя дякую ❤️🧡🧡🥺🍰💕

Відповісти

2022-11-14 09:04:02

Подобається

Олексій Коваль

Дуже красиво, яка гарно історія,аж душ зачіпа 💘

Відповісти

2024-08-09 11:33:01

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Олексій Коваль 💓💓💓

Відповісти

2024-08-09 12:30:59

Інші вірші поета

Десь можливо ти і є Більше без страху Хтось тобі поміг ... Комусь потрібні

Інші поети

Schüra

@shura_smit

Інга

@troubled_soul

Shirudi NR

@shirudi17

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2650

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1967