Після зустрічі із незнайомцем, Блейк був у жахливому настрої. З того самого дня він був із Сарою дуже холодний. Він більше не водив її на прогулянки. І вони навіть не говорили про те щоб знову почати слідкувати за Роком. Вони перестали снідати разом, він взяв собі окремий номер. Витримати холодність Блейка було на багато важче, ніж Сара могла собі уявити.

    Наступного дня, Блейк пішов на роботу. Із штабу до Сареного номеру прислали кур'єра.

- На даний момент Блейка немає. - сказала Сара, але кур'єр відповів, що хотів поговорити із нею.

- Вас хоче бачити міс Анна. Будь ласка, пройдіть зі мною.

- Прямо зараз?

- Так.

- А якби я б відмовилася?

- Мені б довелося застосувати силу.

- Це означає, що я не можу відмовитися?

- Тоді б у вас були неприємності...

- Добре. - кур'єр провів її до місця, де чекала її Анна.

     Вони зайшли у якусь будівлю з чорного входу. Там на них чекала дівчина, виглядала як дружина мафії, вся в чорному, волосся кольору нафти, і чорні глибокі очі. Вона навіювала на Сару страх.

- Дякую, що виділив для мене час.

- Вибачте, але чому я тобі знадобилася?

   Обернувшись Анна була в шоці.

- Ти? Щось не так...

- Може замість мене ти чекала Блейка?

   Анна підійшла до Сари і зняла із неї кулон якій їй подарив Блейк.

- Звідки у тебе цей кулон?

- Блейк подарував...

- Хахаха!!! Це я йому його подарувала Блейку!!! У нас парні кулони!!! - вона показує свій, такий самий кулон. - Це в знак нашого кохання!!!

- Що... кохання...

- Хахаха!!! Не може бути! Ти, що його покохала?! - Сара довго думала над тим, що вона відчувала до Блейка, так, це справді було кохання...Вона його кохала...

- Що ти задумала, Анна?

- В сенсі?

- Я знаю, що тут щось не так! Те, що відбувається в компанії, і раптом ти появляєшся!

- Думаєш, хто почав це заворушення?

- Так це ти?!

- АХАХАХ!

- Але ти не могла одна це все придумати... На кого ти працюєш?

- Хіба ти ще не здогадалася? - із сусідньої кімнати вийшов чоловік, в чорному костюмі, із циліндром, Сара помітила шрам на його обличчі, і сразу здогадалася хто перед нею.

- Патрік Рофтус!!!

- Так, це я! Радий тебе бачити! Получила мій подарунок?

- Як ти мене знайшов?!

- Це було легко. У світі не без добрих людей.

- Хто тобі сказав?

- Боже... як же його звали....а точно, Блейк.

- Ні! Я тобі не вірю!

- Хахаха! Яка ти наївна. Головне, що твій батько за тебе готовий віддати все.

- В сенсі?

- Ти, що не знала, що за тобою, як за єдиною спадкоємицею відкрили полювання?

- Не уявляю про, що ти. Я повертаюсь.

- Хахаха! Яка ж ти дурна! Зрозуміло, що ти нікуди не повернешся. Взяти її!

    Із-за темноти вийшли хлопці і схопили Сару за руки. Анна підійшла до неї і дала їй по щоці.

- Я знала, що щось тут не так! Нікка, я тебе так ненавиджу. Через тебе Блейк не хоче бачитися зі мною! Я б хотіла вбити тебе своїми руками, але ти все одно скоро здохнеш. - в цей момент вона зі всієї сили вдарила Сару по животі.

- Ах! - потім вона знову дала їй по щоці.

- Покарайте її, потім замкніть в підвалі. - чоловіки відвели її туди куди сказав Патрік.

    Вони кинули її на холодну підлогу.

- Вона нічого не сказала щодо покарання? - один із них посміхнувся і усівся на неї зверху. - Яке красиве обличчя. - не сумніваючись ні секунди, він схопив її за груди.

- Не чіпай мене! - сидівший на неї чоловік при цих словах послабив хватку.

- Не думай, що я тебе ненавиджу. Просто нам було наказано покарати тебе. Пробач. - потім вони багато раз вдаряли і копали її, ніби в доказ завершення наказу. Після цього вони пішли, закривши на ключ двері в підвал.