- Це я.

- Так, містер Сміт?

- Схоже, занадто пізно "кілер". Я бачу феєрверки навіть звідси. Гру закінчено .

- Сер, завіса ще не впала. Я зможу її захистити.

- "Кілер", найбільше в цьому світі я ненавиджу лицемірство. Це навіть гірше, ніж "зло". Отрута, що вводить в оману. Ти сказав, що здатний на захист моєї дочки, і я дав тобі волю. Але стан справ змінилося, її вкрали у тебе з під носа. Так чому ж я повинен турбуватися про тебе? Фігурі, яку вже викреслив?

- Що?

- Але це, насправді дрібниця. У цьому місті безліч людей з "чимось таким собі" в минулому. Дозволь сказати тобі фразу яка призначена для таких моментів "це не твої турботи". Таке вдале поєднання слів, подібно магічному заклинанню, що робить світ простіше "кілер".

- Я не можу дозволити цьому закінчитися, сер. Вона все ще жива. І їй вирішувати коли по прощатися.

- Це мені вирішувати. Але ти звичайно можеш продовжувати грати в цю гру. До тих пір, поки не встанеш на моєму шляху.

- Я її знайду.

- Не забудь те, про, що я зараз говорив, якщо облажаєшся, підсумок може бути трагічним для тебе. Я буду чекати від тебе результатів. - містер Сміт закінчив розмову.

...................................

   Пройшло три дні.

      Сарі здавалося, що все її тіло перетворилося в один великий синяк. Стараючись знайти удобну позу, вона притулилась до стіни своєї клітки. Вона думала про Блейка і його розмову  з незнайомцем. В останній час він пив кожний вечір. Іноді він випивав дуже багато, хоча до зустрічі з тим чоловіком він не був п'яницею. Сара не дозволяла собі надіятися на те, що він приїде її врятувати. Кров пульсувати в ритмі биття свого серця. Температура тіла піднімалась все вище, їй було все тяжче збиратись з думками. Вона становилася все більш сонною. Холодний, голий бетон, на якому вона сиділа, поступово забирав із неї всі сили. Якщо вона так і буде тут сидіти, можливо більше ніколи не зможе поворохнутися.

- (Мені потрібно знайти спосіб втекти)

   Не дивлячись на охопившу все її тіло біль, вона повільно піднялась і почала перевіряти кінцівки на предмет серйозних травм. Важко пересуваючись по простору. Сара почала шукати вихід із підвалу. Темнота кімнати не була абсолютною. Значить, десь поруч знаходилося джерело світла. В різних містах кімнати знаходилось кілька стопок картонна, а підлога, стіни і стеля були голими. Під стелею Сара виявила вікно. Це був єдиний вихід. Її серце розривалося від хвилювання. Щоб заспокоїтись, вона взяла кулон. Зібравшись із силами, Сара склала башню із картону, яка доходить до самого вікна. Башня була досить висока для того, щоб вона змогла виглянути у вікно.

- (Тут вище, ніж я думала... Здається, вікно знаходиться на висоті другого поверха). Однією раною більше, однією менше - це не так важливо.

  Сара вилізла на виступ вікна, зробивши ривок всім тілом вона схопилася за трубу. Через різко збільшившусь швидкість її локті і руки вдарялись об стіну. Получивши лише декілька нових синяків, Сара безпечно приземлилась. Вона вийшла на дорогу, по якій їхали машини. Передні фари сліпили їй очі. Ноги підкорилися, але машина в останній момент зупинилася. Із-за яскравого світла фар, Сара не могла зрозуміти, хто вийшов із машини.

- Ах...Блейк!

- Нікка! - почувши його голос і побачивши його обличчя, Сара здалася, і останні сили покинули її тіло. - Що трапилося? Добре, зараз це не важливо... потрібно негайно відвести тебе у лікарню. - Блейк підняв її і положив на пасажирське сидіння.

- Все в порядку? У тебе кров іде!

- Так боляче...

- Де болить?! - спитав він безпокійним голосом.

- Всюди... Блейк, а твоє серце все ще болить?

   Її тіло нібито наповнилося свинцем, а очі самі собою закрилися.