В банкетному залі, всі знатні чоловіки, вітають нову главу компанії "Сміт", Сару.

- За нову главу!

- За, Сару!!! - всі гукнули "ура", Сара піднялася, взяла келих вина, тим самим привертаючи до себе увагу. Тут же всі притихли, чекаючи її слів.

- Я рада, що ви прийшли відсвяткувати моє призначення в главі компанії. Скажу чесно, цей шлях був важким, але як бачите, я змогла знайти в собі сили, і не опустила руки. Я би хотіла подякувати одному чоловікові, який як я думала підримував мене.

   Сара знайшла його, Блейк стояв поодаль, охороняючи вихід. Вона направила келих в його сторону, він весь напружився.

- Дякую, за подаровану самотність... - її голос зірвався, на очі набігли сльози. Вона подивилася на нього, і той витримав її важкий погляд, хоч це і було не легко.

- Напевно, ця самотність на благо, як і...як і все, що ти робиш. - вона бідняла келих верх, гості повторили за нею.

- Дякую. Ура!! - вона залпом випила вино і сіла за стіл.

    Всі, забувши слова нової глави, продовжували застілля. Блейк останній раз подивився на неї і неочікувано зустрівся з її поглядом. Він вирішив промовити "пробач", вона його зрозуміла, але тепер в її погляді окрім холоду до нього, більше нічого не залишилося. Опустивши голову, Блейк тихо покинув зал.

       Свято продовжувалось. Раптом до залу увійшли Анна і Патрік. Вони впевнено увійшли в зал без стуку.  Анна привітно посміхалась.

- Думаю, Сара ти здогадалася про, що я хочу поговорити? - голос Патріка звучав сталево.

- Правда? І про, що? - Сара рукою наказала всім вийти із залу, залишивши їх трьох. Сара не думала, що Блейк повернеться і стане біля неї, вона була на проти.

- Ну могла б попросити про чашечку кави.

- Кава нам не знадобиться.

- Не говори так. Для розмови потрібен час, так, що кава нам не завадить. - Сара сказала подати їм кави.

     Через деякий час їм принесли каву. Анна з визовом зробила перший ковток.

- Ітак, що вас сюди привело?

- Все просто. Я хочу зайняти твоє місце.
- Патрік з визовом подивився на Сару.

- Та ти, що. І, що ти зробиш?

- Легше тебе вбити.

- Чому ти хочеш мене вбити?

- Тому, що я тебе ненавиджу.

- Думаєш, тобі так просто може зійти вбивство через невависть?

- Займаючи таке положення, я маю на це право.

- Ти не можеш більше ховатися. Тобі доведеться померти. - сказав Блейк.

- Та...видно, у мене немає вибору. - легко погодився Патрік, допивая каву. Треба визнати, Сара відчула полегшення, вона зробила ковток поданої їй кави.

- НІ! НЕМОЖНА! - вигукнув Блейк.

- упс....я вже його випила.

- Все в порядку? Нічого дивного мне відчуваєш? - Блейк схвильовано роздивлявся в її обличчя.

- Ні. Здається, я в порядку.... - раптом, випавши з її рук, чашка із шумом розбилася. Її руки ніби скувало льодом. Поступово до підлоги вмерзли і її ноги.

- Ооох! - обернувшись у сторону Блейка, Сара побачила, як Патрік встромляє ніж в його спину.

- Ідіот, через цю дівчинку ти підставився під ніж. Як непрофесійно.

- Чорт!

- Ох... - перехвативши ініціативу, Анна піднесла ніж до горла Сари.

- Можливо....я візьму її в заручниці?

- Стій!!! - скориставшись тим, що Патрік на момент втратив контроль, Блейк схопив його за руку і вони ніби помінялися місцями. Вони були в корпорації. На крик Сари збіглося багато людей. Серед них був і Роджер, по його наказу схопили Патріка і Анну. Переконавшись в тому, що вони більше не уявляють небезпеки, Блейк впав. Сковане отрутою тіло Сари не реагувало на накази мозку, і вона не змогла до нього дотягнутися. Хтось покликав лікаря, друга людина кричала, що Блейк втратив багато крові. Зібравшись із силами, Сара витягнула руки, Блейк повільно протягнув руку в її направлені. Вони дивилися один на одного, доки їхні пальці не торкнулися одні одного.

     Через декілька місяців. Вони у Нью-Йорку. Все повернулося на свої місця. Сара прокинулась у своїй кімнаті, в її двері постукали. Вона підходить до дверей і бачить за ними його.

- Хей.

- Блейк, доброго ранку! Проходь. - висока фігура Блейка проходить повз Сару, і вона закриває за ним двері.

- Ти так рано прокинувся. Ти прийшов покликати мене снідати?

- О, ні.... - Блейк ніяково протирає потилицю.

- Ну знаєш, я можу і сама спуститися.

- Ахахах, я знаю....так...

- Щось трапилося, Блейк?

- Я прийшов попрощатися.

- В сенсі?

- Я вирішив повернутися в Роанапур. Так, що я подумав скажу тобі першою.

- Я....я....Блейк...

- Сара? Ти будеш сумувати?

- Ти ж знаєш, що буду...

- Сара....я тебе кохаю.

- Ах! - Блейк підійшов до неї і поцілував її. Це такий поцілунок, коли їхні губи тільки злегка торкаються.

- І я тоже буду сумувати за тобою. - його ніжний погляд ранить Сару гірким післясмоком майбутнього розлучення. Але перед тим як вона встигає взяти його за руку, він повертається і йде. Він махає їй, перед тим як закрити двері, і все, що їй залишається - відпустити його.