Пролог
В банкетному залі, всі знатні чоловіки, вітають нову главу компанії "Сміт", Сару.
- За нову главу!
- За, Сару!!! - всі гукнули "ура", Сара піднялася, взяла келих вина, тим самим привертаючи до себе увагу. Тут же всі притихли, чекаючи її слів.
- Я рада, що ви прийшли відсвяткувати моє призначення в главі компанії. Скажу чесно, цей шлях був важким, але як бачите, я змогла знайти в собі сили, і не опустила руки. Я би хотіла подякувати одному чоловікові, який як я думала підримував мене.
Сара знайшла його, він стояв поодаль, охороняючи вихід. Вона направила келих в його сторону, він весь напружився.
- Дякую, за подаровану самотність... - її голос зірвався, на очі набігли сльози. Вона подивилася на нього, і той витримав її важкий погляд, хоч це і було не легко.
- Напевно, ця самотність на благо, як і...як і все, що ти робиш. - вона бідняла келих верх, гості повторили за нею.
- Дякую. Ура!! - вона залпом випила вино і сіла за стіл.
Всі, забувши слова нової глави, продовжували застілля. І тільки у одного чоловіка в цьому залі, боліло серце, тому, що це все правда. Він останній раз подивився на неї і неочікувано зустрівся з її поглядом. Він вирішив промовити "пробач", вона його зрозуміла, але тепер в її погляді окрім холоду до нього, більше нічого не залишилося. І він зрозумів "більше він її теплого погляду не побачить". Опустивши голову, він тихо покинув зал.
- За нову главу!
- За, Сару!!! - всі гукнули "ура", Сара піднялася, взяла келих вина, тим самим привертаючи до себе увагу. Тут же всі притихли, чекаючи її слів.
- Я рада, що ви прийшли відсвяткувати моє призначення в главі компанії. Скажу чесно, цей шлях був важким, але як бачите, я змогла знайти в собі сили, і не опустила руки. Я би хотіла подякувати одному чоловікові, який як я думала підримував мене.
Сара знайшла його, він стояв поодаль, охороняючи вихід. Вона направила келих в його сторону, він весь напружився.
- Дякую, за подаровану самотність... - її голос зірвався, на очі набігли сльози. Вона подивилася на нього, і той витримав її важкий погляд, хоч це і було не легко.
- Напевно, ця самотність на благо, як і...як і все, що ти робиш. - вона бідняла келих верх, гості повторили за нею.
- Дякую. Ура!! - вона залпом випила вино і сіла за стіл.
Всі, забувши слова нової глави, продовжували застілля. І тільки у одного чоловіка в цьому залі, боліло серце, тому, що це все правда. Він останній раз подивився на неї і неочікувано зустрівся з її поглядом. Він вирішив промовити "пробач", вона його зрозуміла, але тепер в її погляді окрім холоду до нього, більше нічого не залишилося. І він зрозумів "більше він її теплого погляду не побачить". Опустивши голову, він тихо покинув зал.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)