Сара отримала лист, і рушила на місце яке було позначено на листі. Виявилося, що це чоловічий магазин одягу.

- Так, Ось і потрібне мені місце, інтересно хто мій партнер? - Сара присіла на сусідню лавочку і чекала його або її. Вона вглядувалась у людей які потрапляли в її поле зору. Дунув легенький вітерець, позбавивши від жари яка нахлинула на Сару, вона прочекала 5 хвилин.

- Ну і довго мені тут ще сидіти?! Ох... - Сара втомлено видихнула.

- Нікка? - пролунав чоловічий голос, Сара обернулась.

- Блейк?! - він вийшов із магазину.

- Будь ласка, заходьте ще! Надіюсь знову вас побачити... - вигукнула продавчиня Блейку вслід.

- Вау, Блейк, а ти популярний.

- Правда? Я знаю.

- (Який самовпевнений...)

- Доречі, ти тут чекаєш партнера?

- Ага.

- Ну здається, ми пара. Яка жалість.

- Жалість? Ти, що проти бути зі мною у парі?!

- Ти правильно зрозуміла.

- Не будь грубим! Ти не зможеш змінити рішення.

- В цьому і заключається вся проблема.

- Досить бурчати, як старенький дідусь.

- Це для вас. - до них підійшов чоловік, і передав їм конверт. Блейк взяв його. Чоловік пройшов дальше, ніби ніколи ми і не зустрічались.

- Напевно, там написано за ким ми будемо стежити.

- Та ти, що. - саркастично відповів Блейк.

- Ц...відкривай уже.

- Я це і роблю. - Блейк почав відкривати конверт. Відкривши його, від дістав записку, і почав читати, що на ній записано.

- "Нікка Вейн і Блейк Ортегі. Ви будете парою під номером 13. Ви маєте жити разом, тому ми підготували для вас номер в готелі ПЛАЗА, номер кімнати 13. Підійдіть до адміністратора, він дасть вам ключ, вам потрібно лише сказати кодове слово Репорт. І головне, ваша ціль - Рок."

- Інтересно...

- Хмм...Рок.

- Блейк, ти його підозрюєш?

- Я не можу бути впевненим.

- Зрозуміло.

- Добре. Ну так, що? Пограємо у детективів, принцеса?

- Що?! Ти знущаєшся?

- Зовсім ні.

- Ну так пішли ліпше у готель. - тільки Сара хотіла зробити крок, як Блейк крикнув.

- Бережись! - він взяв Сару за руку і притягнув до себе. І якраз у цей момент, згори на то місце де стояла Сара, попадали металеві балки. Блейк погладив її по спині, натякаючи, що вже можна відкрити очі. Сара підняла погляд, і її очі зустрілись з очима Блейка, який дивився на неї. Вони дивилися один на одного, в кожного сильніше забилось серце. Ніяково кашлянувши, Блейк відпустив Сару, вони прийшли до себе, але не могли більше глянути в одну сторону.

- Все добре? Ти не поранилась? - запитався Блейк, не дивлячись на Сару.

- Все добре. Дякую тобі.

- Ну, що, поїхали вже в готель?

- Тааа. думаю, що уже пора.

  Сара і Блейк почали добиратися до готелю. Блейк впіймав таксі, і вони поїхали. В машині досі відчувалася важка атмосфера, вони мовчали, кожен дивлячись в свою сторону. І ось вони приїхали до готелю ПЛАЗА. Першим з машини вийшов Блейк, а за ним вийшла вже Сара. Розплатившись з таксистом, вони зайшли у готель.