Переможна (переклад "Бесстрашие")

Роман Тихий

Страх Оточив мене млою сірою. Він Серце закував в ланцюги міцні. Крок Маю я зробить крізь вогонь і лід. Що Жде мене за тим я не відаю. Птаха -- Душа моя вся тріпочеться. Сил Не лишилось щоб гамувать її. Бачу Я крізь імлу тіні злобнії. Думка: Рятуй себе, відступи скорій. Та На Тебе, мій Боже, надіюсь я. Вірю -- В біді мене не покинеш Ти. Хай Навіть смерті тінь, зло пекельнеє. Крок Маю я зробить, страх перемогти. Ти Укріпляй мене, ланцюги пірви. Пісню Вклади в уста, пісню новую. Я З Іменем твоїм побіжу вперід Та Повернусь назад з перемогою.

2023-02-28 19:00:17

Інші вірші поета

Dream at dawn (переклад вірша "Сон на зорі") Слово. Shards of rainbow (переклад вірша "Сколки райдуги") На відстані

Інші поети

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Asya

@gunes_aydin

Vitalina Shepel

@Vitalina_kiss

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1831

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11546