Ілюзія
Яна Шинко
Та й бринить та лісова стежка - Кличе мене співами своїми. Я простягнуся руками моїми - І спіймає воду з них квітка. Я зроблю крок по зеленій травичці - Залишиться слід, я йду мов пір'їнка. Легіт дурманить, усе мов оманка. Чи повірю в дурниці? Чи може це правда? Я бачу наче туманом, чорні силуети. А що тут забули кадети? Стежко, невже це принада? Я бачу сон, невже це пастка? Та й бринить та лісова стежка Та й кличе зелена доріжка. Та й поглине брехливі сльози квітка.
2023-07-06 18:23:56
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Нікка Вейн
Чудовий вірш!) ✨
Відповісти
2023-07-12 08:25:49
Подобається
Яна Шинко
@Нікка Вейн Вельми дякую)
Відповісти
2023-07-12 08:43:17
Подобається
Інші вірші поета
Маріонетка Берізонька Вузол без кінця Ментальний світ
Інші поети
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3154
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2542