Ілюзія
Яна Шинко
Та й бринить та лісова стежка - Кличе мене співами своїми. Я простягнуся руками моїми - І спіймає воду з них квітка. Я зроблю крок по зеленій травичці - Залишиться слід, я йду мов пір'їнка. Легіт дурманить, усе мов оманка. Чи повірю в дурниці? Чи може це правда? Я бачу наче туманом, чорні силуети. А що тут забули кадети? Стежко, невже це принада? Я бачу сон, невже це пастка? Та й бринить та лісова стежка Та й кличе зелена доріжка. Та й поглине брехливі сльози квітка.
2023-07-06 18:23:56
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Нікка Вейн
Чудовий вірш!) ✨
Відповісти
2023-07-12 08:25:49
Подобається
Яна Шинко
@Нікка Вейн Вельми дякую)
Відповісти
2023-07-12 08:43:17
Подобається
Інші вірші поета
Поклик Незламність Свіжий ковток Вузол без кінця
Інші поети
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6030
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5316