Пробрана смутком історія ця Та все ж розповім Вам її до кінця Жила ним одним і він нею теж Вони здіймалися в небо незнаючи меж Він перший кому вона відкрила себе До нього нікого в житті некохавши Доля їх разом в майбутнє несе В порив відчуттів навічно віддавши І батькам довподоби,просять весілля Бо вже є в роках,час няньчити внуків Та невдалі часи прагнуть погасити горіння Почуттів молодих та їх ніжних звуків Приходить повістка юнаку з військомату Відтепер у розлуці півтори роки бути Поїхав на службу,без неї нелегко солдату Та вона вірно чекатиме і не зможе забути Вже рік відслужив,перед ним половина На протязі служби спілкувались в мережах По телефоні щодня у вільний час говорили Ще трішки,маленька,тебе кохаю безмежно І йдуть вже 100 днів-солдат чекає наказ Як приходить їй меседж-Я тебе розлюбив Забудь ти мене.Немає вже нас Знайшов собі іншу-її покорив Вся в сльозах.Серце біднесеньке плаче Вона живе лише ним і більш нікого не баче Звонить щодня,та солдат не в мережі Вимкнутий телефон.Не сидить в соц.мережі І ось відслужив,вона хоче глянути в очі Та вдома нікого.Друзі кажуть поїхав За кордон,щоб піднятись,заробити гроші І зник він навіки,ніби вітер розвіяв В депресії бідна,закрившись в кімнаті Не хоче нічого,крім днями ридати Та час пролітає і вона забуває І ось оживає і ніби вже не кохає Залишивши кімнату виходить в люди Життя зводить з іншим,приємним хлопчиной З ним їй цікаво,разом гуляють всюди І ось в друге кохає,себе відчуває дитиной Час пролетів,вже на пальці обручка Вона в білій сукні за нього заміж виходить Чоловік при грошах,вона стильна штучка І скоро дитятко,коханому родить... Відтепер вона мама,солодке життя Сину три роки,цілком забула солдата З серця пішов він давно в забуття Якби він з'явився,то не була б йому рада Минуло 5 років після розлуки з хлопчиной Приходить їй лист.Так.Саме від нього Відкриває вона його люто з огидой Та прочитавши його,не чекала такого Сльози течуть аж душа заколола Від слів в середині все похололо В депресію впала,нагнітаючи себе А було в тім листі ...ось таке... "Привіт моя маленька.Пробач прошу. За те що тобі збрехав,за те що залишив Лежачи в лікарні,в останнє тобі пишу Тримаючи ручку на папері з останніх сил Ніколи я не мав іншої і нікуди не відїджав Завжди одну тебе міцно до без тями кохав Гадав відслужу,ти вийдеш за мене Та мабуть що господу для чогось я треба На військовім полігоні несячи службу Працював якось в полі,розставляв там мішені Непобачив гранату,котра схожа на бульбу І вибух роздався,крові повні жмені Тепер я в тяжкому стані,лікарі опускають очі Говорять кінець,мені жити недовго А я мов дитина в сльози,до тебе так хочу Тільки б тебе поруч і більше нічого Та я розумів,що якщо взнаєш правду Останні мої дні проведеш зі мною поруч Не зможеш забути,не даси собі раду Тож з болем в душі звернув я праворуч Попросив щоб солдат,через 5 років Коли остаточно забудеш,знайдеш нове кохання Прислав тобі лист,і вибач за спокій Щастя тобі і Люблю..на прощання" 08.03.2017