МОЄ - ТВОЄ СЕРЦЕ
З невеселих нажаль історія ця Але все ж розповім вам її до кінця Один одного вони до безтями кохали Один одним жили і до небес підлітали Вона його королева.Він без неї не може А він ніби король, хоч не дуже і схожий Він перший кому вона себе віддала Не могла уявити без нього життя А до неї було в хлопця кілька невдач Та те вже позаду.Навіщо цей плач? Нарешті своє, те що серцю рідненьке Це я про кохану.Про неї маленьку Серед дешевих дам з цього світу Знайшов він безцінну і не дав би в обіду І ніби на двох одна лиш дорога Та в душу дівчині увірвалась тривога Він в неї перший та вона в нього ні І хоч вирішив з нею життя він зв'язати Чомусь недовіра поселилась в душі Захотіла маленька про почуття запитати -От дивись, дорогенький, цікаво мені Було в тебе безліч стосунків раніше Кожну з них як мене кохав ти тоді А потім кидав, собі знаходив гарнішу Так може і мене ти недовго любитимеш? Пограєшся лялькою, а потім в смітник З новою бейбою кохання творитимеш... Спокійно скажи.Не потрібен нам крик -Ти що?Люблю лиш тебе, ти навіки моя І нізащо на іншу не проміняю -Це все лиш слова, - сказала вона -Слова це ніщо - їм недовіряю Їй слів було мало, їй докази треба Він хлопець простий, не ростуть в нього крила Не в силах дістати їй зірочку з неба Не знав що зробити, щоб потішилась мила Життя є жорстоке і сталося горе З дитинства в маленької серденько хворе Загострена форма - стан став критичним Вона може вмерти - йому це чути незвично... Стіни лікарні.В дівчини сльози Біля неї коханий за руку сумно тримає -Я буду з тобою попри страшнії грози Та вона вже зібралась і його відпускає Юнак переконує - Завжди є вихід Але ніде знайти купу грошей на серце Та він не здається.Сумувати не привід Поцілував на прощання і вийшов за дверці З'явилась надія.Операція буде І нове серденько стучатиме в ній А після наркозу коханий розбуде І ось лікарі вже беруться до дій... Пройшло все чудово.Вона в друге живе Щаслива усмішка на обличчі пливе Та милого поряд чомусь то немає Для неї записка...Вона вже читає "Ти не вірила словам моїм кохана Хотіла щоб тобі чимось це доказав Якщо ти помреш, на мені буде рана Тому я для тебе своє серце віддав Живі собі в мирі і будь ти щаслива А з серцем в тобі завжди житиму я Кохаю тебе моя ніжна й красива Відтепер розумієш - не пусті це слова 09.03.2017
2018-11-21 20:52:55
15
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Олександр Гусейнов
@Asteriya Плакати не слід) Дякую. Приємно, що тобі сподобалось)
Відповісти
2018-11-21 21:58:50
1
Юлія Гаргат
Вау-вау, я у приємному шоці, настільки зворушливий вірш, що аж не передати словами. Ти ж не будеш проти якщо я його випишу собі в особистий щоденник?))
Відповісти
2018-11-22 20:43:12
1
Олександр Гусейнов
Відповісти
2018-11-22 20:45:18
2
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4788
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1839