A difference in myself

Hania K.G.

I can see you don't see. I don't expect you to understand. I know you aren't there who knows when you will. _ I am different! I am not like the world and I don't try to be what I'm not. I won't aim away from my arrows. _ I know you may never truly get it and that's okay. My friends and family, My fans and supporters ~ All loved dearly and appreciated. I take not nor want not such advantage of ignorance. I seek no thrill from ill manorism. _ I grow older, Loosing myself from time to time, Loosing time and memory, Unable to be as strong as my younger self. Grasping onto everything that keeps me standing through it all as to not fall so easily. Recovering myself has made a difference in myself! I'm different, And, Being so.... I've built a better life that I can now call my own! Truly my own heart to give. I am not rich nor am I dirt poor. I'm not worry free but I don't live with it. My difference has caused a clash so elegantly, that my inner self has diagnosed my heart as right. For the first time since I was a baby, I can truly let my head breathe refreshing air made from the galaxy. _ How thankful huh

2020-06-05 07:13:40

10

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Valour And Faith

Beautiful 💞💞💞

Відповісти

2020-06-05 20:41:17

1

shadowlinxxx morgan

Lovely💕

Відповісти

2020-06-10 14:33:05

2

Nive Arun

wow! this truly was beautiful <3

Відповісти

2021-08-08 17:38:25

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1966

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1403