Між бетонних стін

Субстанція Ночі

Срібний відблиск місяця грав на твоїй шкірі, Гаснув сизий вогник в глибині очей. Прохолода застигала на блідому тілі, Падала під скрежетом схрещених мечей. Тінню гордовитою, несмиренним спогадом, Ланню бистроногою відступала вдаль. Обпалило розум твій недоладним здогадом: Усе, що назовні є - то лише вуаль. Вістрям незаточеним у мішень броньовану Тріскалась ілюзія, як гірський хрусталь Хижаку прикутому не догнать несковану, Хай дзвенить під сонцем гартована сталь. Серце гравіроване, тіло незахищене У законах людства потребує змін. Усе, що не схоже- мало бути знищене. Знала ж бо - слабким не місце між бетонних стін...

2018-07-29 19:31:34

24

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lana

Новий Шевченко.Через 5 років ці вірші всі знатимуть на пам'ять.

Відповісти

2018-09-17 20:15:59

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2931

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4939