Послання

Субстанція Ночі

Ти думаєш надто багато. Зберись. Від світу, від інших, від себе сховатись... Що було сьогодні, що було колись... Хто дав тобі право так з себе знущатись? Замружити очі, втекти, уникати... Як смів докотитися ти до такого? Фальшиво всміхатись... Фальшиво кивати... Не чути безживного голосу свого. Одумайся, досить! Чи ще не набридло? Влаштовують власні напружені плечі? А погляд у дзеркалі, той, остогидлий, Який так вимолює підлої втечі? А може і зовсім не дивишся в себе, Згадати не можеш, які ж в твої очі? Відтінку ялини?... Блакитного неба? А може і карі... Чи кольору ночі? Ти хочеш рятунку? Заманлива думка. Та ніхто не зайде в зачинені двері, А вся адресована тобі підтримка Згорає і меркне в твоїй атмосфері. Давай порахуємо всі чорні миті, Щоб ти побачив, що твориш з собою. Біле чи чорне? Ми будем квиті, Коли свої страхи назвеш сміло "грою". З чого почати? Турбує питання, Метається ехом по закутках мозку. Як птаха безкрила, це тихе послання, Благаючи, гасне на чорному воску.

2019-07-07 11:28:36

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Серафім

@Субстанція Ночі Хах. Поки жива. Ти теж, тримайся…

Відповісти

2019-07-07 12:32:43

Man Vi

Класно ^^

Відповісти

2019-07-07 14:22:59

Подобається

Субстанція Ночі

@Man Vi спасибі))

Відповісти

2019-07-07 15:03:15

Подобається

Інші вірші поета

Стріла повстання Сила слова Під дощем перламутрових мрій Бій в твоїй душі

Інші поети

Sofia St

@sofia_st

Viktoria Miller

@Kegramm

Керол

@Carol_Lane

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

9369

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3559