Вечірній вітер

П'еро

Вечірній вітер обдував лице, Боліло серце тихою журбою. Сідало сонце, за домів кільце, Сидів і я, готовий до убою. Чомусь тужливо було на душі, Душили сльози в горлі що хвилини. Так дивно це! З якої це причини, Що біль свій виливаю у вірші? Не знаю я причини для ридання. Чому стан мій в страждання перейшов? І дух поринув в стомлене ридання, І серце заридало знов.

2024-06-04 12:54:07

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Н Ф

Проникливо

Відповісти

2024-06-04 19:48:53

Володимир Брама

Грандіозно!

Відповісти

2024-06-05 17:13:16

Софія Губермайстер

Відповісти

2024-10-03 14:05:53

Подобається

Інші вірші поета

Покинутий Любов інфіляція Вінок журби Міріади зір

Інші поети

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

@follower_number_0

Neha

@neha_09

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2497

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1914