Вечірній вітер
П'еро
Вечірній вітер обдував лице, Боліло серце тихою журбою. Сідало сонце, за домів кільце, Сидів і я, готовий до убою. Чомусь тужливо було на душі, Душили сльози в горлі що хвилини. Так дивно це! З якої це причини, Що біль свій виливаю у вірші? Не знаю я причини для ридання. Чому стан мій в страждання перейшов? І дух поринув в стомлене ридання, І серце заридало знов.
2024-06-04 12:54:07
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Проникливо
Відповісти
2024-06-04 19:48:53
1
Володимир Брама
Грандіозно!
Відповісти
2024-06-05 17:13:16
1
Софія Губермайстер
:_
Відповісти
2024-10-03 14:05:53
Подобається
Інші вірші поета
Покинутий Чорнило Я знаю Любов інфіляція
Інші поети
Shantilly
@Shantilly
Ms. Nothing
@ms_nothing
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2620
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969