"Думи безмежні"
Честер Фінч
Серед картин-які на мене споглядають. Побачу я,і відчай і занепад. І в давнині,легенди всі складають. Про мої вчинки-справжні,та дурні. Відкрита книга-душа моя. І всі слова не будуть зайві. Коли серед лісів,закінчу шлях я свій. І вічності мені забракне. Щоб все зробити,що я не зробив.. Лікуюсь музикою серця. Світанок зустрічаю кожен день. За це я дякую-безмежно. Що бачу Світ,який мене зберіг..
2023-05-01 17:48:14
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Як завжди неперевершено 🤩
Відповісти
2023-05-01 17:49:12
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую велике,ваша думка для мене важлива❤️
Відповісти
2023-05-01 17:49:57
1
Інші вірші поета
"Кожен день-боротьба" "Мене несе течія" "Покинутий Романтик" "Люди"
Інші поети
Юля
@illogical
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2636
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5604