"Мої проблеми"
Честер Фінч
Мої проблеми, вони мене з'їдають. Ці темні хмари, постійно нависають. Ніби втрачаю глузд, цими думками. Присядь зі мною, скажи що ти не такий.. Мої проблеми, вони мене з'їдать. Ця темрява мене поглинає, постійно дошкуляє. Ніби втрачаю свідомість, цими думками. Хочу бути вільним, від кайданів боротьби! Які надягнуті на руки мої..
2023-07-16 17:13:33
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Міріам Міест
Знайомий стан. Як шкода, що так багато людей у ньому, але досі ніхто не знає конкретних ліків, бо для кожного вони різні. Як важливо мати підтримку, але і її люди залишають при собі.
Відповісти
2023-07-16 17:34:16
1
Честер Фінч
@Міріам Міест так підтримка дуже важлива.
Відповісти
2023-07-16 17:37:24
Подобається
Н Ф
Потрібно знайти свій промінчик, який буде завжди вказувати шлях, розганяти хмари.
Відповісти
2023-07-16 17:49:28
1
Інші вірші поета
"Прощавай мій ворогу завзятий" "Пригорни мене" "Серед гір лунає дзвін" Поема "Спогади про Джульєтту"
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731