"Мої проблеми"
Мої проблеми, вони мене з'їдають. Ці темні хмари, постійно нависають. Ніби втрачаю глузд, цими думками. Присядь зі мною, скажи що ти не такий.. Мої проблеми, вони мене з'їдать. Ця темрява мене поглинає, постійно дошкуляє. Ніби втрачаю свідомість, цими думками. Хочу бути вільним, від кайданів боротьби! Які надягнуті на руки мої..
2023-07-16 17:13:33
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Міріам Міест
Знайомий стан. Як шкода, що так багато людей у ньому, але досі ніхто не знає конкретних ліків, бо для кожного вони різні. Як важливо мати підтримку, але і її люди залишають при собі.
Відповісти
2023-07-16 17:34:16
1
Честер Фінч
@Міріам Міест так підтримка дуже важлива.
Відповісти
2023-07-16 17:37:24
Подобається
Н Ф
Потрібно знайти свій промінчик, який буде завжди вказувати шлях, розганяти хмари.
Відповісти
2023-07-16 17:49:28
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2085
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4672