Глава 5: Біглянка
Джо не могла повірити своїм очам. Перед нею були клітки. Вона не сумнівалася, що на таке здатний лише Валентин. В неї появилось погане передчуття. На мить дівчина подумала, що, можливо, її мама у Гепстера. Але дівчина не хотіла в це вірити, адже тоді вона може бути, як тварина, сидіти в одній із цих кліток. Їй не хотілось у це вірити, але вона все таки вирішила передивитись усі клітки.
Кроки дівчині давались важко, усе так боліло, наче усі її кістки хтось зламав, а потім зростив назад. Маленькими кроками, вона почала обходити приміщення та заглядати у кожну клітку. Але це нічого не дало. На жаль, чи на щастя її мами тут не було.
"Мені потрібно вибирати я звідси." – подумала Джо. Вона почала шукати шляхи для бігства. У приміщені було лише одне вікно і вона не знала чи зможе через нього вибратися, адже воно надто маленьке. До того ж дівчина не знала на котрому поверсі вона знаходить.
Потім вона почула чиїсь голоса за дверима і не знайшла іншого виходу, як заховатись.
***
Філ думав, чи варто йому брати з собою Ніка. Подумавши ще декілька хвилин він вирішив все таки вирушити разом з Ніколасом. Адже, ще один маг, до того ж сильный, йому пригодиться.
***
Алексіс сиділа над Енді та не знала чим може допомогти. На його обличчі був біль, з очей сочились сльози.
– Ще довго він буди страждати? – не витримала дівчина.
– Доти, доки він не переможе Берта, і результаті залишиться смертним, або наоборот, – сказала вампіра і додала після короткої паузи: – під час мого життя, ще ніхто не міг перемогти.
Це Алекс не дуже обрадувало, але вона вірила що Енді справиться. Вона зжала його руку і раптом хлопець зжав її у відповідь.
***
Енді здавалось, що він провалюється у безодню. Йому було боляче і самотньо. Його серце ніби хтось розривав кігтями.
Раптом хтось злапав його за руку і потягнув назад. Хлопець відчув себе сильнішим ніж зазвичай. І от він знову стоїть посеред лабіринту та довкола нього чути лише цей самовдоволений сміх, який проходить крізь хлопця аж до самого серця. Але він не здасться без бою, не цього разу.
***
Джо притихла, заховавшись за кліткою неподалік дверей, які відкривалися. До приміщення зайшов чоловік з гордо піднятою головою, а коло нього не менш гордо йшов Кріс. Джорджія зрозуміла, що це Валентин Гепстер.
Вони пройшли повз неї, незасітивши. Коли чоловіки пройшли в середину кімнати, то дівчина вирішила скористатись моментом та вибігла через не зачинені двері.
Вона не знала куди їй бігти, але побачивши сходи, що вели до низу, Джо зразу побігла до них. Коли вона вже була майже внизу, то почула як кричить Валентин. "Не можна зволікати. Потрібно продовжувати бігти. Ще трішки і мені вдасться." – заспокоювала себе дівчина. І тут вона бачить двері, які ведуть на зовні. "Я врятована." – подумала дівчина. Але було не все так просто.
Раптом звідки не візьмись проявився демон. Великмй, повторнмй з багатьма шипами по всьому тілу, зростом десь під два метри. У нього були величезні кігті та не менш жахливі зуби, які показували коли він відкривав рот. Джо побачила, що їх аж три ряди. З його пащі капала слюна. Всі своїм видом пін показував, що планує її з'їсти, як кіт мишиня. Він перегородки їй дорогу.
***
Нік був наче сліпе кошеня, в цій ситуації. Серед магів він був сильним, ну тепер зрозуміло чому. А от в якості безсмертного, в порівняні з Філом чи Джоном, він був безкорисний. Ніколас не міг врятувати дорогу для нього людину без допомоги інших. Хлопець до такого не звик і це вибило його з колії.
***
Джо не знала як їй боротись з демоном. Адже вона не знає ніяких заклинань. Своєю силою ніфіліма, вона також ще не навчилася користуватись. Дівчина була немов в пастці, хоча по факту так і було.
Раптом вона почула ангельский голос, який немов шептав їй на вухо закляття. " Fluctus luminis" – прошепотів їй голос. Джорджія повторила. І в цю ж мить проявився промінь світла, який миттєво перетворив в попіл демона.
Шлях на волю був вільний. Вибігаючи з будинку Джорджія чула як Кпістіан кричить їй щось у слід. Але вона не заважала на це, їй було головне забратися з цього місця подальше.
Вона бігла в ліс, не знаючи дороги, але для неї це було не важливо.
Кроки дівчині давались важко, усе так боліло, наче усі її кістки хтось зламав, а потім зростив назад. Маленькими кроками, вона почала обходити приміщення та заглядати у кожну клітку. Але це нічого не дало. На жаль, чи на щастя її мами тут не було.
"Мені потрібно вибирати я звідси." – подумала Джо. Вона почала шукати шляхи для бігства. У приміщені було лише одне вікно і вона не знала чи зможе через нього вибратися, адже воно надто маленьке. До того ж дівчина не знала на котрому поверсі вона знаходить.
Потім вона почула чиїсь голоса за дверима і не знайшла іншого виходу, як заховатись.
***
Філ думав, чи варто йому брати з собою Ніка. Подумавши ще декілька хвилин він вирішив все таки вирушити разом з Ніколасом. Адже, ще один маг, до того ж сильный, йому пригодиться.
***
Алексіс сиділа над Енді та не знала чим може допомогти. На його обличчі був біль, з очей сочились сльози.
– Ще довго він буди страждати? – не витримала дівчина.
– Доти, доки він не переможе Берта, і результаті залишиться смертним, або наоборот, – сказала вампіра і додала після короткої паузи: – під час мого життя, ще ніхто не міг перемогти.
Це Алекс не дуже обрадувало, але вона вірила що Енді справиться. Вона зжала його руку і раптом хлопець зжав її у відповідь.
***
Енді здавалось, що він провалюється у безодню. Йому було боляче і самотньо. Його серце ніби хтось розривав кігтями.
Раптом хтось злапав його за руку і потягнув назад. Хлопець відчув себе сильнішим ніж зазвичай. І от він знову стоїть посеред лабіринту та довкола нього чути лише цей самовдоволений сміх, який проходить крізь хлопця аж до самого серця. Але він не здасться без бою, не цього разу.
***
Джо притихла, заховавшись за кліткою неподалік дверей, які відкривалися. До приміщення зайшов чоловік з гордо піднятою головою, а коло нього не менш гордо йшов Кріс. Джорджія зрозуміла, що це Валентин Гепстер.
Вони пройшли повз неї, незасітивши. Коли чоловіки пройшли в середину кімнати, то дівчина вирішила скористатись моментом та вибігла через не зачинені двері.
Вона не знала куди їй бігти, але побачивши сходи, що вели до низу, Джо зразу побігла до них. Коли вона вже була майже внизу, то почула як кричить Валентин. "Не можна зволікати. Потрібно продовжувати бігти. Ще трішки і мені вдасться." – заспокоювала себе дівчина. І тут вона бачить двері, які ведуть на зовні. "Я врятована." – подумала дівчина. Але було не все так просто.
Раптом звідки не візьмись проявився демон. Великмй, повторнмй з багатьма шипами по всьому тілу, зростом десь під два метри. У нього були величезні кігті та не менш жахливі зуби, які показували коли він відкривав рот. Джо побачила, що їх аж три ряди. З його пащі капала слюна. Всі своїм видом пін показував, що планує її з'їсти, як кіт мишиня. Він перегородки їй дорогу.
***
Нік був наче сліпе кошеня, в цій ситуації. Серед магів він був сильним, ну тепер зрозуміло чому. А от в якості безсмертного, в порівняні з Філом чи Джоном, він був безкорисний. Ніколас не міг врятувати дорогу для нього людину без допомоги інших. Хлопець до такого не звик і це вибило його з колії.
***
Джо не знала як їй боротись з демоном. Адже вона не знає ніяких заклинань. Своєю силою ніфіліма, вона також ще не навчилася користуватись. Дівчина була немов в пастці, хоча по факту так і було.
Раптом вона почула ангельский голос, який немов шептав їй на вухо закляття. " Fluctus luminis" – прошепотів їй голос. Джорджія повторила. І в цю ж мить проявився промінь світла, який миттєво перетворив в попіл демона.
Шлях на волю був вільний. Вибігаючи з будинку Джорджія чула як Кпістіан кричить їй щось у слід. Але вона не заважала на це, їй було головне забратися з цього місця подальше.
Вона бігла в ліс, не знаючи дороги, але для неї це було не важливо.
Коментарі