Глава 6: Забуте минуле
Повернувшись додому, голова Джо була забита думками. Вони були різні про Кріса, Енді та Алексіс, але головною причиною роздумів була її мати. Дівчині було цікаво «Чому Розалін скривала усе? Чому глушила її сили? І що було у минулому, якого вона не пам'ятає? ». Хто їй розкриє її минуле та минуле її батьків? Хто дасть відповіді на усі запитання? Відповідь про цю особу прийшла дуже скоро.
Прибувши додому Алексіс не відходила від ліжка Енді. Вона доглядала за ним. Вона була щаслива, та й хлопець здавався також радим. Але її щось тривожило. Вона здогадувалась про його почуття до Джо. Хлопцеві вона подобалась,колись він думав, що кохає її, але зараз не впевнений. Його тягнуло до Алекс і цього він не скривав. Вона була не звичайна, красива, скромна та доволі розумна дівчина.
Так як і Енді, Кріс не приховував того, що йому подобається Джо. Друг дівчини це добре розумів,і не хотів щоб вона була з ним, його тягнуло до неї так само, як і до Алексіс. Він не міг розібратись у своїх почуттях, а от Крістіан вже обрав Джорджію.
Пройшло, мабуть, три-чотири години як приїхали Ребекка та Крістофер. Вони хотіли поговорити із Джо наодинці. Тому вийшли з нею у бібліотеку. Почав говорити голова сім'ї :
- Тобі відомо, що сьогодні було зібрання пов'язане з тобою!
- Так, але чому? Я така важлива?
- Дуже! Якщо твоя мати вирішила сховати тебе! — сказала Ребекка.
- Але чому і від кого? — запитала дівчина.
- Мабуть,від Валентина Гепстера! – сказав Крістофер.
- Але можна було мені розказати про моє минуле та походження!
- Вона хотіла тебе вберегти,так зробила б кожна мати! – сказала жінка.
- Ми тобі розказали лише те,що знали! – вимовив Крістофер Темберлі.
- Але це мабуть не усе! Тобі потрібно відвідати жерців,які живуть високо в горах!
- У яких саме? – запитала дівчина.
- Гімалаї!
- Так далеко! Але я хочу знати усе!
- З тобою відправляться Алексіс,Ніколас та Крістіан! – сказав голова сім’ї.
- Можна з нами відправиться Енді?
- Людський хлопець?
- Так,він дуже важливий для мене! І він не відпустить мене саму,без нього!
- Добре! Він може з тобою відправитись. – сказав на кінець Крістофер.
Завдяки порталу п’ятеро вірних друзів відправились до монахів. Дорога була довгенькою. У горах було холодно,але відчайдухи не здавались. Під вечір вони були уже на місці.
Переступивши ворота вони опинились в саду. Там було тепло,світило сонце і подував легкий вітерець. Їй пояснили,що сам монастир не знаходиться у горах,там тільки вхід. А от прекрасний собор,схожий на замок,знаходився у іншому світі та потрапити у нього можна лише через ці ворота! Тому вони охороняються. Дівчина не замітила нікого,але Нік сказав їй,що кам’яні статуї коло воріт оживають,при відчутті злих намірів.
На зустріч їм вийшов старий сутулий чоловік із сивим волоссям. Коли він підійшов ближче,то почав перетворюватись! Із старого чоловіка він став молодим юнака. Чорняве волосся,красиве овальне обличчя та чорні очі,які заворожують. Високого зросту юнак з широкими плечима, який уже не сутулився,він стояв рівно і навіть гордо.
Він підійшов впритул до Джо. Хлопець був так близько,що їй стало не зручно і вона засоромилась. Тут юнак різко відпрянув від дівчини та сказав:
– В ім’я Господа! Цей час настав! Ти існуєш! Ми навіть не знали! Чому ви скоріше нам не сказали? Чому ви так довго чекали? Їй майже 18,правда?
– Так, через три дні я буду повнолітня! А що ви знаєте про мене? Що такого поганого? Скажіть мені! Скажіть ! – викрикнула останню фразу дівчина.
– Їй буде краще,якщо вона залишиться тут і я за нею пригляну! Їй не можна повертатись! Він її знайде і потім буде дуже погано для нас,а для неї смерть!
– Я залишусь з нею! – викрикнув Кріс.
– Я теж! – впевнено сказав Енді.
– Ваші почуття до неї вас погублять! Я розкажу вам історію,ну якщо ви готові її почути,бо правда дуже жахлива!
Прибувши додому Алексіс не відходила від ліжка Енді. Вона доглядала за ним. Вона була щаслива, та й хлопець здавався також радим. Але її щось тривожило. Вона здогадувалась про його почуття до Джо. Хлопцеві вона подобалась,колись він думав, що кохає її, але зараз не впевнений. Його тягнуло до Алекс і цього він не скривав. Вона була не звичайна, красива, скромна та доволі розумна дівчина.
Так як і Енді, Кріс не приховував того, що йому подобається Джо. Друг дівчини це добре розумів,і не хотів щоб вона була з ним, його тягнуло до неї так само, як і до Алексіс. Він не міг розібратись у своїх почуттях, а от Крістіан вже обрав Джорджію.
Пройшло, мабуть, три-чотири години як приїхали Ребекка та Крістофер. Вони хотіли поговорити із Джо наодинці. Тому вийшли з нею у бібліотеку. Почав говорити голова сім'ї :
- Тобі відомо, що сьогодні було зібрання пов'язане з тобою!
- Так, але чому? Я така важлива?
- Дуже! Якщо твоя мати вирішила сховати тебе! — сказала Ребекка.
- Але чому і від кого? — запитала дівчина.
- Мабуть,від Валентина Гепстера! – сказав Крістофер.
- Але можна було мені розказати про моє минуле та походження!
- Вона хотіла тебе вберегти,так зробила б кожна мати! – сказала жінка.
- Ми тобі розказали лише те,що знали! – вимовив Крістофер Темберлі.
- Але це мабуть не усе! Тобі потрібно відвідати жерців,які живуть високо в горах!
- У яких саме? – запитала дівчина.
- Гімалаї!
- Так далеко! Але я хочу знати усе!
- З тобою відправляться Алексіс,Ніколас та Крістіан! – сказав голова сім’ї.
- Можна з нами відправиться Енді?
- Людський хлопець?
- Так,він дуже важливий для мене! І він не відпустить мене саму,без нього!
- Добре! Він може з тобою відправитись. – сказав на кінець Крістофер.
Завдяки порталу п’ятеро вірних друзів відправились до монахів. Дорога була довгенькою. У горах було холодно,але відчайдухи не здавались. Під вечір вони були уже на місці.
Переступивши ворота вони опинились в саду. Там було тепло,світило сонце і подував легкий вітерець. Їй пояснили,що сам монастир не знаходиться у горах,там тільки вхід. А от прекрасний собор,схожий на замок,знаходився у іншому світі та потрапити у нього можна лише через ці ворота! Тому вони охороняються. Дівчина не замітила нікого,але Нік сказав їй,що кам’яні статуї коло воріт оживають,при відчутті злих намірів.
На зустріч їм вийшов старий сутулий чоловік із сивим волоссям. Коли він підійшов ближче,то почав перетворюватись! Із старого чоловіка він став молодим юнака. Чорняве волосся,красиве овальне обличчя та чорні очі,які заворожують. Високого зросту юнак з широкими плечима, який уже не сутулився,він стояв рівно і навіть гордо.
Він підійшов впритул до Джо. Хлопець був так близько,що їй стало не зручно і вона засоромилась. Тут юнак різко відпрянув від дівчини та сказав:
– В ім’я Господа! Цей час настав! Ти існуєш! Ми навіть не знали! Чому ви скоріше нам не сказали? Чому ви так довго чекали? Їй майже 18,правда?
– Так, через три дні я буду повнолітня! А що ви знаєте про мене? Що такого поганого? Скажіть мені! Скажіть ! – викрикнула останню фразу дівчина.
– Їй буде краще,якщо вона залишиться тут і я за нею пригляну! Їй не можна повертатись! Він її знайде і потім буде дуже погано для нас,а для неї смерть!
– Я залишусь з нею! – викрикнув Кріс.
– Я теж! – впевнено сказав Енді.
– Ваші почуття до неї вас погублять! Я розкажу вам історію,ну якщо ви готові її почути,бо правда дуже жахлива!
Коментарі