Частина перша: Погляд на усе по-іншому
Глава 1: Перша зустріч
Звичайний осінній день в Нью-Йорку. Джорджія або Джо(як її кличуть друзі та рідні), як завжди зустрілась з Енді в кав’ярні «Coffe dreams». В середині кафе було просторо і усе було виконано в світлих тонах. В правому кутку була розміщена сцена, на якій кожної суботи виступали різні молодіжні гурти,які співали авторські пісні. Вікна були закриті легкими,майже прозорими тюлями. Хоч вікна були закриті все таки в середину проходило достатньо світла. Стіни кав’ярні були викрашені в персиковий колір і розфарбовані різними пейзажами. На кожному столику стояли вазони з живими квітами. Коло кожної стіни стояли м’які диванчики червоного кольору.
Коли Джо зайшла в кафе вона зразу помітила Енді,який сидів на диванчику біля сцени. Енді був одягнений як завжди. На ньому були синя футболка з надписом «Rock forever» і чорні джинси,які були протерті на колінах. Зачіска хлопця була звичайною. Його чорне волосся була настільки темне ,що Джо весь час дивувалась такому кольору. Усі завжди спершу думали,що Джо і Енді – пара,але вони були найкращими друзями.
Вони познайомились у школі,ще в першому класі. Енді спершу насміхався з ім’я Джо,адже її повне ім’я Джорджія. Але через деякий час вони стали справжніми друзями. Ось пройшло вже 12 років і вони ще досі не перестають дружити. Вони були друзі не розлий вода. Енді і Джо навчались у випускному класі та думали ,де продовжувати здобувати знання. Джо хоче йти вчитись на художницю,як і її мама. Енді ж ще не знає на кого він буде вчитись,але його мати хоче щоб він був лікаром.
Джорждія Хембервей – звичайна дівчина. Вона нічим не відрізнялась від інших,була сірою мишкою. Її мати – Розалін Хембервей,була художницею і дуже опікувалась дочкою. Батька дівчина не знала,мати сказала ,що він покинув їх ,коли дівчинка ще навіть не народилась. Джо не вистачало батька,але вона не могла нічого сказати матері,адже знала ,що це для неї болюча тема. Від Розалін дівчині передався її талант до малювання,а ще русяве волосся і зелені очі. Вона була,як і мама,стрункою,але не високого зросту з круглим обличчям і довгим русим волоссям,яке дуже пасувало до її зелених очей. Джо була дуже привабливою.
Енді Гретвер – звичайний хлопець,який був досить привабливим. Його мати – Ен Гретвер ,була менеджером. Вона любили серіали про лікарів і тому хотіла,щоб син став хірургом. Енді така примха матері не дуже була до вподоби. Енді був чудовим гітаристом і у нього був прекрасний голос. Він хотів створити свою групу і навчатися в музичному університеті Нью-Йорка. Ен ця ідея не подобалась,але вона нічого не могла зробити з сином. Енді був високого зросту,худощавий,з довгим обличчям і карими очима,які підходили до його чорного,як смола волосся.
Джо підійшла до друга та сказала:
- Привіт,ти сьогодні уже рокер?
- Привіт Джо,не помітив як ти увійшла. Та я завжди рокер!
- Ну вчора в тебе була футболка з надписом «Games it is all for me»,а сьогодні вже «Rock forever». Звісно не помітив ти ж сидів в своєму смартфоні !
- Комп’ютерні ігри і рок – це єдине що мене цікавить!
- А як же дівчата?
- Мені не потрібні дівчата! – сказав різко хлопець.
- Не вірю! Усім хлопцям подобаються дівчата!
- І мені подобається одна дівчина! – сказав похмуро Енді.
- І хто вона?
- Я не можу тобі сказати!
- О,то вона з нашого класу! Не переживай я їй не скажу!
- Ні ! Я сказав,що не скажу значить не скажу!
Джо замітила, що Енді розізлився,тому вона не захотіла його ще більше злити і змовчала. І тут Енді додав:
- Вибач! Я бачу ти втомлена. Знову снились страхіття?
- Так! Усю ніч.
- Ти мамі казала?
- Ні! Вона знову буде хвилюватись,як кожного разу коли вони починають мені снитись. Я не хочу її засмучувати і не хочу щоб вона хвилювалась!
- Я тебе розумію. Розалін тобою завжди так опікується!
- У неї це як хвороба!
- Добре ,що моя мама так не опікується мною! А то я не знаю, як би я жив.
- Так , Енні шикарна жінка! Шкода ,що твій батько загинув.
Джо не замітила як згадала батька Енді – Ентоні. Він загинув два роки тому від раку. Дівчина замітила як Енді став похмурим, тому положила руку на плече друга та додала:
- Він був чудовим чоловіком! Шкода ,що усіх хороших людей забирають небеса!
Від цих слів хлопець трохи повеселів і не був таким похмурим. За чашкою кави вони домовились завтра зустрітись у Джо вдома і піти на пікнік в Центральний парк. Після цього вони попрощались і розійшлись.
Ідучи по вулицям Брукліна Джо задумалась про свої сни. Вони були дивні. Їй снилося дивні створіння і страшні вбивства людей, яких вона не бачила до того. А ще їй снились ангели, які падали з небес на землю і їх крила згорали,вони кричали і просили допомоги у дівчини. Від цих снів дівчина страждала кожного місяця,але після того як вона розказувала матері про них,через декілька днів вони переставали їй снитись.
Дівчина не замітила як дійшла додому. Джо жила в будинку на одній з вулиць Брукліна. Її будинок був схожим на замок,дуже красивий мініатюрний замок. Хол був у вигляді купола з вітражем замість стелі. У середині було багато колон і весь будинок був світлим. У сусідньому будинку жила Місіс Кренстфор і вона називала себе відьмою,але Джо не вірила у це і Розалін казала ,що вона проста шахрайка.
Коли дівчина ввійшла у вітальню там сиділа мама і малювала якийсь портрет,мабуть хтось замовив його у неї. Розалін тільки помітивши доньку сказала:
- Привіт Джо. Як Енді?
- Нормально . Мам,ми завтра хочемо піти на пікнік. Можна?
- Добре. А тобі часом не сняться дивні сни? – додала схвильовано мати.
- Ні! А чому ти запитуєш?
- Просто переживаю за тебе Джо! Тільки вони почнуться скажеш мені. Добре?
- Ох,добре мам! – закотивши очі, сказала Джорджія.
Коли дівчина зайшла в кімнату,то зразу лягла спати. Їй знову почались снитись дивні сни і цього разу у сні був хлопець. Крилатий хлопець,як ангел. Він був дуже красивий. Облич незнайомця вона не могла розгледіти. Хлопець був дуже високий,десь під два метри, і граціозним,не дивлячись на його зріст. Він рухався повільно,але водночас дуже швидко. Дівчина подумала, що він ідеальний. І тут у цього хлопця загоряються крила. Дівчина починає кричати,але хлопець своїм спокійним голосом заспокоїв її. І тут Джо поринула у темряву…
Коли Джо зайшла в кафе вона зразу помітила Енді,який сидів на диванчику біля сцени. Енді був одягнений як завжди. На ньому були синя футболка з надписом «Rock forever» і чорні джинси,які були протерті на колінах. Зачіска хлопця була звичайною. Його чорне волосся була настільки темне ,що Джо весь час дивувалась такому кольору. Усі завжди спершу думали,що Джо і Енді – пара,але вони були найкращими друзями.
Вони познайомились у школі,ще в першому класі. Енді спершу насміхався з ім’я Джо,адже її повне ім’я Джорджія. Але через деякий час вони стали справжніми друзями. Ось пройшло вже 12 років і вони ще досі не перестають дружити. Вони були друзі не розлий вода. Енді і Джо навчались у випускному класі та думали ,де продовжувати здобувати знання. Джо хоче йти вчитись на художницю,як і її мама. Енді ж ще не знає на кого він буде вчитись,але його мати хоче щоб він був лікаром.
Джорждія Хембервей – звичайна дівчина. Вона нічим не відрізнялась від інших,була сірою мишкою. Її мати – Розалін Хембервей,була художницею і дуже опікувалась дочкою. Батька дівчина не знала,мати сказала ,що він покинув їх ,коли дівчинка ще навіть не народилась. Джо не вистачало батька,але вона не могла нічого сказати матері,адже знала ,що це для неї болюча тема. Від Розалін дівчині передався її талант до малювання,а ще русяве волосся і зелені очі. Вона була,як і мама,стрункою,але не високого зросту з круглим обличчям і довгим русим волоссям,яке дуже пасувало до її зелених очей. Джо була дуже привабливою.
Енді Гретвер – звичайний хлопець,який був досить привабливим. Його мати – Ен Гретвер ,була менеджером. Вона любили серіали про лікарів і тому хотіла,щоб син став хірургом. Енді така примха матері не дуже була до вподоби. Енді був чудовим гітаристом і у нього був прекрасний голос. Він хотів створити свою групу і навчатися в музичному університеті Нью-Йорка. Ен ця ідея не подобалась,але вона нічого не могла зробити з сином. Енді був високого зросту,худощавий,з довгим обличчям і карими очима,які підходили до його чорного,як смола волосся.
Джо підійшла до друга та сказала:
- Привіт,ти сьогодні уже рокер?
- Привіт Джо,не помітив як ти увійшла. Та я завжди рокер!
- Ну вчора в тебе була футболка з надписом «Games it is all for me»,а сьогодні вже «Rock forever». Звісно не помітив ти ж сидів в своєму смартфоні !
- Комп’ютерні ігри і рок – це єдине що мене цікавить!
- А як же дівчата?
- Мені не потрібні дівчата! – сказав різко хлопець.
- Не вірю! Усім хлопцям подобаються дівчата!
- І мені подобається одна дівчина! – сказав похмуро Енді.
- І хто вона?
- Я не можу тобі сказати!
- О,то вона з нашого класу! Не переживай я їй не скажу!
- Ні ! Я сказав,що не скажу значить не скажу!
Джо замітила, що Енді розізлився,тому вона не захотіла його ще більше злити і змовчала. І тут Енді додав:
- Вибач! Я бачу ти втомлена. Знову снились страхіття?
- Так! Усю ніч.
- Ти мамі казала?
- Ні! Вона знову буде хвилюватись,як кожного разу коли вони починають мені снитись. Я не хочу її засмучувати і не хочу щоб вона хвилювалась!
- Я тебе розумію. Розалін тобою завжди так опікується!
- У неї це як хвороба!
- Добре ,що моя мама так не опікується мною! А то я не знаю, як би я жив.
- Так , Енні шикарна жінка! Шкода ,що твій батько загинув.
Джо не замітила як згадала батька Енді – Ентоні. Він загинув два роки тому від раку. Дівчина замітила як Енді став похмурим, тому положила руку на плече друга та додала:
- Він був чудовим чоловіком! Шкода ,що усіх хороших людей забирають небеса!
Від цих слів хлопець трохи повеселів і не був таким похмурим. За чашкою кави вони домовились завтра зустрітись у Джо вдома і піти на пікнік в Центральний парк. Після цього вони попрощались і розійшлись.
Ідучи по вулицям Брукліна Джо задумалась про свої сни. Вони були дивні. Їй снилося дивні створіння і страшні вбивства людей, яких вона не бачила до того. А ще їй снились ангели, які падали з небес на землю і їх крила згорали,вони кричали і просили допомоги у дівчини. Від цих снів дівчина страждала кожного місяця,але після того як вона розказувала матері про них,через декілька днів вони переставали їй снитись.
Дівчина не замітила як дійшла додому. Джо жила в будинку на одній з вулиць Брукліна. Її будинок був схожим на замок,дуже красивий мініатюрний замок. Хол був у вигляді купола з вітражем замість стелі. У середині було багато колон і весь будинок був світлим. У сусідньому будинку жила Місіс Кренстфор і вона називала себе відьмою,але Джо не вірила у це і Розалін казала ,що вона проста шахрайка.
Коли дівчина ввійшла у вітальню там сиділа мама і малювала якийсь портрет,мабуть хтось замовив його у неї. Розалін тільки помітивши доньку сказала:
- Привіт Джо. Як Енді?
- Нормально . Мам,ми завтра хочемо піти на пікнік. Можна?
- Добре. А тобі часом не сняться дивні сни? – додала схвильовано мати.
- Ні! А чому ти запитуєш?
- Просто переживаю за тебе Джо! Тільки вони почнуться скажеш мені. Добре?
- Ох,добре мам! – закотивши очі, сказала Джорджія.
Коли дівчина зайшла в кімнату,то зразу лягла спати. Їй знову почались снитись дивні сни і цього разу у сні був хлопець. Крилатий хлопець,як ангел. Він був дуже красивий. Облич незнайомця вона не могла розгледіти. Хлопець був дуже високий,десь під два метри, і граціозним,не дивлячись на його зріст. Він рухався повільно,але водночас дуже швидко. Дівчина подумала, що він ідеальний. І тут у цього хлопця загоряються крила. Дівчина починає кричати,але хлопець своїм спокійним голосом заспокоїв її. І тут Джо поринула у темряву…
Коментарі