Глава 2: Хто ці божевільні?
Коли Джо прокинулась у неї були заплакані очі. Вона згадала про свій сон і про крилатого незнайомця. Потім вона пішла у душ. Після душу пішла на кухню. На кухні Розалін готувала сніданок. Коли дівчина зайшла на кухню мати сказала:
- Доброго ранку Джо. Все гаразд?
- Так мам, – здивовано спитала дівчина. Їй було цікаво звідки мати дізналась про сни,адже дочка нічого не казала їй, – а що?
- Ну я чула ти кричала вночі. Я хвилююсь за тебе Джо.
Джо не знала,що сказати. Вона сказала перше,що прийшло на думку:
- Я просто налякалась кота Місіс Кренстфор, - стривожено сказала Джо і додала, – Він заліз до мене у вікно. Ще будуть запитання?
- Ні. Сідай снідати.
Мати дала дівчині чай і стала дальше за плиту. Дівчина не встигла зробити навіть ковтка,як хтось подзвонив у дверний дзвінок. Дівчина залишила кружку і пішла відчинити двері. Вона не сумнівалась,що це Енді. Він мав прийти десь пів на першу. Дівчина привикла прокидатись на вихідних не раніше полудня. Джо була права. На крильці стояв Енді. Він був одягнений у сині джинси з дирками на колінах,чорну футболку та толстовку на замок. Джо привикла до стилю Енді – це було дивно,вона ж знає його так давно. Тут хлопець заговорив:
- Привіт,ти готова до пікніку?
- Так,- радісно відповіла Джо,-а ти готовий?
- Звісно ,але я бачу ти ще не одягнена. Чи ти підеш у піжамі? – усміхнувся і запитав хлопець.
- Піду так! – з легким сарказмом сказала дівчина, - а тобі ,що не подобається?
- Хочеш іди так,нічого проти не маю!
- Смієшся? – запитала дівчина.
- Звісно! – з реготом відповів хлопець.
- Заходь вже! – сказала Джорджія.
Хлопець увійшов і Джо зачинила за ним двері. Увійшовши на кухню хлопець побачив маму Джо і сказав:
- Доброго дня,Міс Хембервей!
- Привіт Енді!
- Мам,Енді вже прийшов я одягнусь і ми йдемо! – сказала дівчина.
- Але ти не поїла!
- Не хвилюйтесь! Ми ідемо на пікнік,я проконтролюю щоб вона поїла! – сказав Енді.
- Добре мам,я одягатись! – сказала дочка матері.
Одягаючись дівчина чула як мама розмовляла з Енді і мама сміялась з жартів хлопця: «Дивно, - подумала дівчина – мама ніколи ,майже, не всміхалась. Цікаво і чим Енді її розсмішив?» З цими думками дівчина одягнулась і вийшла з кімнати. Зайшовши на кухню мати дала дівчині сумку,яка виявилась дуже важкою. Енді це зрозумів і забрав сумку у дівчини. Джо швидко з Енді добрались до Центрального парку.
В Центральному парку був чудовий осінній день,доволі теплий, як на кінець жовтня. Така погода чудово підходила для пікніка. Друзі скоро знайшли безлюдну підходящу галявину(якщо бути чесною ,то знайшла її Джо,а Енді казав ,що там немає ніякої галявини ,а густі хащі). Джо підготувала усе для пікніку і вони сіли на галявині та почали говорити і займатись кожен своїми справами. Джо малювала, а Енді грав на гітарі і співав. Дівчині подобалось слухати як співає друг.
Тут його перервало ,якийсь шум у кущах коло дерев. Енді зразу перестав грати. Джо відірвалась від малювання. Їх охопила цікавість і страх. Дівчина подумала: «Що там таке?» - але не вимовила ні слова.
- Хто це? – запитав хлопець у дівчини.
- Не знаю,може грабіжник?
- То чому не нападає?
- І цього не знаю, - відповіла злякано дівчина.
Не встиг хлопець вимовити чогось іще ,як з кущів вистрибнув юнак. Джо він здався знайомим. Незнайомець був одягнений в сірий плащ з капішоном на голові, який виглядав як із XVII – XIX століття. У руках у нього був жезел з сірим каменем на вершечку. Дівчина спершу подумала ,що хлопець з костюмованої вечірки і злегка на підпитку,але коли таємничий незнайомець піднявся вона помітила у нього кров на плащі. На сірій тканині було добре видно пляму крові. Друзі застигли немов статуї. І тут дівчина наважилась сказати:
- У-у-у тебе кров! – злякано сказала дівчина.
- От чорт! – викрикнув хлопець.
Джо не знала що сказати,Енді стояв і навіть не ворушився,дівчині навіть здалось,що він не дихає. І тут незнайомець додав:
- Що ви тут робите? Хто ви такі? Як знайшли цю галявину ви ж звичайні люди?!
- Я цю галявину знайшла дуже легко,вона була за цими кущами!
Але коли усі обернулись в ту сторону куди показала Джо,то там виявилась стіна. Від подиву Енді аж відкрив рот. Хлопець зняв капішон і сказав:
- Ну то поясните?
Але Джо не могла сказати ані слова,бо перед нею стояв крилатий незнайомець з її сну(ну тепер він був уже без крил і здавався звичайним хлопцем,красивим і трохи божевільним). Енді зрозумів ,що з подругою щось не те і нарешті заговорив:
- Коли Джо знайшла галявину стіни не було! – впевнено сказав хлопець.
- Ха – ха не може цього бути вона завжди є,щоб не пропускати людей. Її можуть пройти лише маги і люди яким вони довіряють! – сказав впевненим голосом хлопець і додав, - то хто з вас маг, а простий смертний ? Хто знайшов портал?
Джо наважилась і сказала не впевненим,тихим і майже не чутним голосом:
- Я… Я знайшла цей ,як ти кажеш портал!
- То ти біла відьма? – запитав хлопець.
- Я ніяка не відьма,я звичайна дівчина! – відповіла уже впевненим голосом Джо.
- О,повір ти зовсім не звичайна! Я впевнений у цьому! – сказав хлопець і усміхнувся.
Джо дивилась на нього,який він схожий на того крилатого ангела. Такий ж високий і з таким спокійним голосом. І тут дівчина побачила кров і згадала про те ,що хлопець мабуть ранений. Але не встигла вона його про це запитати,як ні звідки з’явились двоє людей:дівчина і хлопець.
Хлопець і дівчина, мабуть брат і сестра,адже дуже схожі між собою. Двоє високі,з чорним волоссям. Але у хлопця були сині очі,як море в шторм,а у дівчини голубі,як небо у ясну погоду. Тут дівчина викрикнула те,що не вспіла запитати Джо:
- Кріс! Ти поранений? – закричала незнайомка і підбігла до хлопця.
«Зрозуміло, - подумала розчаровано Джо,- чорнява незнайомка його дівчина». Але це було не так.
Хлопець сказав щоб вона не хвилювалась,бо це не його кров. Джо теж здихнула з полегшенням,але не надовго. Тут заговорив брюнет:
- Це хто такі? – запитав він.
- Не знаю,але у цієї дівчини точно є сили! – сказав блондин.
- Ти в цьому впевнений? – запитала чорноволоса дівчина.
- На сто відсотків! – впевнено сказав хлопець.
- Немає в мене ніяких сил! – викрикнула Джо.
- Ну звідки беруться ці ваші сили? – з насмішкою у голосі сказав Енді.
- Передаються по крові! – відповіла брюнетка, – батьки мають бути магами. Якщо один хтось лише буде магом ,то дитина буде напівкровка.
- Це типу як « Пригоди Гаррі Потера» ? Ви перечитали книжок про нього? – вмішалась Джо.
- Авторка книги про нього була напівкровкою! – сказала незнайомка і усміхнулась другові дівчини.
- Справді? – перепитав Енді.
- Так,але зараз не про це! – сказав блондин.
- А про що ? – запитала Джо.
- Вибачте що не приставився ! Я – Крістіан,можете називати просто Кріс. А це мої друзі: Алексіс та Ніколас,або просто Нік ! – сказав блондин.
- А я – Джорджія,можна просто Джо! А це мій найкращий друг – Енді. – сказала Джо.
- А ти справді впевнена що ти не маєш сил? – запитав Кріс.
- Впевнена. Моя мама звичайна людина,а батько вже давно нас покинув. – відповіла Джорджія.
- Не будь така впевнена! У всіх є свої секрети! – сказав Нік.
- Давай ми у твоєї мами запитаємо? – сказав Крістіан.
- Якщо вам від цього стане краще, то давайте.
Вони усі вируши до будинку Джо. Але там на них чекав сюрприз…
- Доброго ранку Джо. Все гаразд?
- Так мам, – здивовано спитала дівчина. Їй було цікаво звідки мати дізналась про сни,адже дочка нічого не казала їй, – а що?
- Ну я чула ти кричала вночі. Я хвилююсь за тебе Джо.
Джо не знала,що сказати. Вона сказала перше,що прийшло на думку:
- Я просто налякалась кота Місіс Кренстфор, - стривожено сказала Джо і додала, – Він заліз до мене у вікно. Ще будуть запитання?
- Ні. Сідай снідати.
Мати дала дівчині чай і стала дальше за плиту. Дівчина не встигла зробити навіть ковтка,як хтось подзвонив у дверний дзвінок. Дівчина залишила кружку і пішла відчинити двері. Вона не сумнівалась,що це Енді. Він мав прийти десь пів на першу. Дівчина привикла прокидатись на вихідних не раніше полудня. Джо була права. На крильці стояв Енді. Він був одягнений у сині джинси з дирками на колінах,чорну футболку та толстовку на замок. Джо привикла до стилю Енді – це було дивно,вона ж знає його так давно. Тут хлопець заговорив:
- Привіт,ти готова до пікніку?
- Так,- радісно відповіла Джо,-а ти готовий?
- Звісно ,але я бачу ти ще не одягнена. Чи ти підеш у піжамі? – усміхнувся і запитав хлопець.
- Піду так! – з легким сарказмом сказала дівчина, - а тобі ,що не подобається?
- Хочеш іди так,нічого проти не маю!
- Смієшся? – запитала дівчина.
- Звісно! – з реготом відповів хлопець.
- Заходь вже! – сказала Джорджія.
Хлопець увійшов і Джо зачинила за ним двері. Увійшовши на кухню хлопець побачив маму Джо і сказав:
- Доброго дня,Міс Хембервей!
- Привіт Енді!
- Мам,Енді вже прийшов я одягнусь і ми йдемо! – сказала дівчина.
- Але ти не поїла!
- Не хвилюйтесь! Ми ідемо на пікнік,я проконтролюю щоб вона поїла! – сказав Енді.
- Добре мам,я одягатись! – сказала дочка матері.
Одягаючись дівчина чула як мама розмовляла з Енді і мама сміялась з жартів хлопця: «Дивно, - подумала дівчина – мама ніколи ,майже, не всміхалась. Цікаво і чим Енді її розсмішив?» З цими думками дівчина одягнулась і вийшла з кімнати. Зайшовши на кухню мати дала дівчині сумку,яка виявилась дуже важкою. Енді це зрозумів і забрав сумку у дівчини. Джо швидко з Енді добрались до Центрального парку.
В Центральному парку був чудовий осінній день,доволі теплий, як на кінець жовтня. Така погода чудово підходила для пікніка. Друзі скоро знайшли безлюдну підходящу галявину(якщо бути чесною ,то знайшла її Джо,а Енді казав ,що там немає ніякої галявини ,а густі хащі). Джо підготувала усе для пікніку і вони сіли на галявині та почали говорити і займатись кожен своїми справами. Джо малювала, а Енді грав на гітарі і співав. Дівчині подобалось слухати як співає друг.
Тут його перервало ,якийсь шум у кущах коло дерев. Енді зразу перестав грати. Джо відірвалась від малювання. Їх охопила цікавість і страх. Дівчина подумала: «Що там таке?» - але не вимовила ні слова.
- Хто це? – запитав хлопець у дівчини.
- Не знаю,може грабіжник?
- То чому не нападає?
- І цього не знаю, - відповіла злякано дівчина.
Не встиг хлопець вимовити чогось іще ,як з кущів вистрибнув юнак. Джо він здався знайомим. Незнайомець був одягнений в сірий плащ з капішоном на голові, який виглядав як із XVII – XIX століття. У руках у нього був жезел з сірим каменем на вершечку. Дівчина спершу подумала ,що хлопець з костюмованої вечірки і злегка на підпитку,але коли таємничий незнайомець піднявся вона помітила у нього кров на плащі. На сірій тканині було добре видно пляму крові. Друзі застигли немов статуї. І тут дівчина наважилась сказати:
- У-у-у тебе кров! – злякано сказала дівчина.
- От чорт! – викрикнув хлопець.
Джо не знала що сказати,Енді стояв і навіть не ворушився,дівчині навіть здалось,що він не дихає. І тут незнайомець додав:
- Що ви тут робите? Хто ви такі? Як знайшли цю галявину ви ж звичайні люди?!
- Я цю галявину знайшла дуже легко,вона була за цими кущами!
Але коли усі обернулись в ту сторону куди показала Джо,то там виявилась стіна. Від подиву Енді аж відкрив рот. Хлопець зняв капішон і сказав:
- Ну то поясните?
Але Джо не могла сказати ані слова,бо перед нею стояв крилатий незнайомець з її сну(ну тепер він був уже без крил і здавався звичайним хлопцем,красивим і трохи божевільним). Енді зрозумів ,що з подругою щось не те і нарешті заговорив:
- Коли Джо знайшла галявину стіни не було! – впевнено сказав хлопець.
- Ха – ха не може цього бути вона завжди є,щоб не пропускати людей. Її можуть пройти лише маги і люди яким вони довіряють! – сказав впевненим голосом хлопець і додав, - то хто з вас маг, а простий смертний ? Хто знайшов портал?
Джо наважилась і сказала не впевненим,тихим і майже не чутним голосом:
- Я… Я знайшла цей ,як ти кажеш портал!
- То ти біла відьма? – запитав хлопець.
- Я ніяка не відьма,я звичайна дівчина! – відповіла уже впевненим голосом Джо.
- О,повір ти зовсім не звичайна! Я впевнений у цьому! – сказав хлопець і усміхнувся.
Джо дивилась на нього,який він схожий на того крилатого ангела. Такий ж високий і з таким спокійним голосом. І тут дівчина побачила кров і згадала про те ,що хлопець мабуть ранений. Але не встигла вона його про це запитати,як ні звідки з’явились двоє людей:дівчина і хлопець.
Хлопець і дівчина, мабуть брат і сестра,адже дуже схожі між собою. Двоє високі,з чорним волоссям. Але у хлопця були сині очі,як море в шторм,а у дівчини голубі,як небо у ясну погоду. Тут дівчина викрикнула те,що не вспіла запитати Джо:
- Кріс! Ти поранений? – закричала незнайомка і підбігла до хлопця.
«Зрозуміло, - подумала розчаровано Джо,- чорнява незнайомка його дівчина». Але це було не так.
Хлопець сказав щоб вона не хвилювалась,бо це не його кров. Джо теж здихнула з полегшенням,але не надовго. Тут заговорив брюнет:
- Це хто такі? – запитав він.
- Не знаю,але у цієї дівчини точно є сили! – сказав блондин.
- Ти в цьому впевнений? – запитала чорноволоса дівчина.
- На сто відсотків! – впевнено сказав хлопець.
- Немає в мене ніяких сил! – викрикнула Джо.
- Ну звідки беруться ці ваші сили? – з насмішкою у голосі сказав Енді.
- Передаються по крові! – відповіла брюнетка, – батьки мають бути магами. Якщо один хтось лише буде магом ,то дитина буде напівкровка.
- Це типу як « Пригоди Гаррі Потера» ? Ви перечитали книжок про нього? – вмішалась Джо.
- Авторка книги про нього була напівкровкою! – сказала незнайомка і усміхнулась другові дівчини.
- Справді? – перепитав Енді.
- Так,але зараз не про це! – сказав блондин.
- А про що ? – запитала Джо.
- Вибачте що не приставився ! Я – Крістіан,можете називати просто Кріс. А це мої друзі: Алексіс та Ніколас,або просто Нік ! – сказав блондин.
- А я – Джорджія,можна просто Джо! А це мій найкращий друг – Енді. – сказала Джо.
- А ти справді впевнена що ти не маєш сил? – запитав Кріс.
- Впевнена. Моя мама звичайна людина,а батько вже давно нас покинув. – відповіла Джорджія.
- Не будь така впевнена! У всіх є свої секрети! – сказав Нік.
- Давай ми у твоєї мами запитаємо? – сказав Крістіан.
- Якщо вам від цього стане краще, то давайте.
Вони усі вируши до будинку Джо. Але там на них чекав сюрприз…
Коментарі