تجاهل
Feef
نظرتُ إليك لكنك لم تفعل ابتسمت لك لكن وجهك تهجّم فجأةً وذهبت مكفهرًا وأخيرًا تحدثتُ معك لكنك تجاهلتني وعندما أردتُ إصلاح سوء الفهم الذي بيننا؟ أنت صرخت فيّ فجأةً كأنما سرقتُ مالك أو قتلتُ عزيزًا عليك أنا أعلم بالفعل أنّي لربما مجرد شتيمةٍ في حياتك لكن هلّا أخبرتني بسبب كرهك لي فقط؟
2018-08-24 01:31:25
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
نـُونِه
لذا تجاهل من يتجاهلك بكل بساطة 💕
Відповісти
2018-08-24 09:02:27
2
Feef
@نـُونِه نصيحة جيدة 👌
Відповісти
2018-08-24 11:13:42
1
نـُونِه
@Feef ❤😊
Відповісти
2018-08-24 11:33:34
1
Інші вірші поета
وقاحة انتظار طفولة متأخرة مدينة القلب:شارع الحب
Інші поети
Alis Tulupa
@alis_tulupa
MuSeqHar
@museqhar
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1791
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11548