Liricamente Agressivo: Anjo Caído 2/9

João Ninguém

Cai por orgulho, uns me seguem outros apenas me odeiam indefinido, sem morte o fim e a ironia, de voltar para casa, nunca mais conversei com meu pai, até tentei mas ele não me respondeu, pessoas oram pra Deus, eu rezo pro meu pai peço chuva e não cai, apenas eu cai no erro, um dos caídos perdi as asas na queda, até converso com meu irmão mais velho, mas ele não gosta muito de mim, nem sei se somos amigos. Cai por orgulho, tô aqui só pra rir e esperar o fim dos tempos e ver seu filho predileto subir ao altar e eu descer pra baixo, vendo humanos me olhando na vitrine de baixo WM 01.08.18

2018-08-01 03:18:23

Інші вірші поета

Minutos antes da morte Amor parte 2 Recursos Naturais 06. - Dá um tempo

Інші поети

Серце Мрійниці

@avtorka

Семіраміс

@stets

Adaira

@adaira

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2841

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13261