Ти - колір (стереотип)

Кузаня

Тебе розмежують чітко: На синій й рожевий колір, Бо так просто звикли "люди", Які людьми не були ніколи. Ти є чітко: Ти - хлопець, Ти - дівка, Всім начхать на твої почуття... Бо буває, що навіть в домівках, Не знаходиш ти час на життя... В цьому світі не можна буть проти, Ти таке ж лайно, як і всі... В чотирнадцять позбувшися цноти, ВодночАс є і шлюхи, й "круті"... Ой ти що межуватись не хочеш? Ой ти що обираєш свій гендер сам? Що ти голову "людям" моричиш? (Вовкулаки, пробачать вовкам) А я теж межуватись не хочу, Знаєш, просто Людиною буть... І від сонця, що сліпить очі, Усі межі на світі забуть... (Все не правда, що все змінилось, Бо так часто я бачу знов... Як жіноче тіло згорбилось: Дитина, кухня й"любов". Все не правда, А я права маю, Ось тому і не хочу меж! Стереотипи тримають! Тримають! Ви забули? Що жінка людина теж? І всі інші хто колір не має, Хто поєднує два кольори, І хто колір сам обирає, Вже не люди - а актори у грі..) Бо лиш ви - вовкулаки є "люди" Всі таке ж лайно як і ви... Та невже вам так складно збагнути, Що в житті є не два кольори??? Піднімаю я прапор прозорий, Хай він кожному буде свій... На завжди й не забудьте ніколи, Що в житті є не два кольори.

2020-06-29 18:46:05

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Влад Котов

Сильно👍

Відповісти

2020-06-29 18:54:14

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1700

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

16705