трохи про тату
янгол сідає на праве твоє плече.
каже: шануйся, себе бережи від сказу,
від безпорадного "байдуже", "іншим разом",
від пустоти, що поволі і повз тече,
так чи інакше нагадуючи стоп-фрази.
янгол керує білявим своїм крилом:
зараз - ліворуч, а потім - крокуєш прямо,
там ти побачиш родину свою. і маму.
лиш почекай три триместри. та загалом,
зможеш до них докричатися вже вустами.
янгол звітує, що пройде чимало літ,
будеш вже кимось (ну, як пощастить, - собою),
з'явиться знову для бесіди (чи двобою),
щоб перевірити, як твій земний політ,
першопроходець, обранець, небесний воїн.
янгол сумує за стрічкою техновин
райського нескінченного інстаграму:
жертви, свавілля, банальні душевні драми,
скільки учора замовили домовин,
скільки цеглин відвели під будівлю храму.
янгол складає дарунки в міцний мішок:
відблиски зір та якусь незбагненну клятву,
все надтаємне, що тільки для тебе - свято,
квіти та щит. а події приходять в строк:
і вже летить наполегливо та завзято.
янгол шукає, де сісти, куди зайти.
спина сутула під тиском життя і зросту.
він не чекав, що все пройде гладенько й просто,
бо розумів: перед ним не абихто, - ти.
тільки палає плече, що обрав для мосту.
"добре, нехай, вибір зроблено: біс в журбі"
голосом грому промовила з неба злива.
"хочеш, щоб він почувався колись щасливо?
то доведеться залишитись і тобі".
й янгол сідає: не справа тепер, а зліва.
каже: шануйся, себе бережи від сказу,
від безпорадного "байдуже", "іншим разом",
від пустоти, що поволі і повз тече,
так чи інакше нагадуючи стоп-фрази.
янгол керує білявим своїм крилом:
зараз - ліворуч, а потім - крокуєш прямо,
там ти побачиш родину свою. і маму.
лиш почекай три триместри. та загалом,
зможеш до них докричатися вже вустами.
янгол звітує, що пройде чимало літ,
будеш вже кимось (ну, як пощастить, - собою),
з'явиться знову для бесіди (чи двобою),
щоб перевірити, як твій земний політ,
першопроходець, обранець, небесний воїн.
янгол сумує за стрічкою техновин
райського нескінченного інстаграму:
жертви, свавілля, банальні душевні драми,
скільки учора замовили домовин,
скільки цеглин відвели під будівлю храму.
янгол складає дарунки в міцний мішок:
відблиски зір та якусь незбагненну клятву,
все надтаємне, що тільки для тебе - свято,
квіти та щит. а події приходять в строк:
і вже летить наполегливо та завзято.
янгол шукає, де сісти, куди зайти.
спина сутула під тиском життя і зросту.
він не чекав, що все пройде гладенько й просто,
бо розумів: перед ним не абихто, - ти.
тільки палає плече, що обрав для мосту.
"добре, нехай, вибір зроблено: біс в журбі"
голосом грому промовила з неба злива.
"хочеш, щоб він почувався колись щасливо?
то доведеться залишитись і тобі".
й янгол сідає: не справа тепер, а зліва.
Коментарі