не/ти
ти приходиш, коли я не хочу спати.
корабель без вітрила пришвартувати
до нездійснених снів, де себе не варто
ні шукати, ні втілювать. афтерпаті
від ілюзій - складний процес.
я боюся відкритися, хоч нівроку
твої кращі слова. та, нажаль, потроху
призвичаїтись хочу, упершись рогом.
тільки зробиш ще три нескінченних кроки,
і втечу: хоч не в цьому сенс.
ти живеш в королівстві фантазій файних,
не сприймаєш нічого ніяк буквально,
іронічно всміхаєшся з-під завалів.
слухай, впевненим голосом заспівай-но:
для повій чи то для принцес.
я перформанс почую і просто щиро
засміюся, на кожен безглуздий вчинок
реагуючи враз неналежним чином.
зерна сумніву погляд сумний поширить,
на абстрактність наклавши ценз.
ти підеш неодмінно, як зрозумієш,
що мені повертаєш земну надію.
більш нічого не треба. тоді подіє
приворотна жага до смішної мрії...
ця обсесія мов абсцес.
я сиджу і не можу підняти очі,
а жорстока реальність до сліз лоскоче.
так, не знаю, чого ти насправді хочеш,
забуваючи мову людську щоночі.
жити з страхом? - страшніше без.
треба більше, ніж ціла моя сміливість,
щоб сказати по суті у літер зливі,
що ніколи в житті не була щаслива
так, як в мить, коли поруч од мене зліва
долі жартом, що просто з'явився й щез
(між уламків із самоти)
йшов
близький
і далекий
ти.
корабель без вітрила пришвартувати
до нездійснених снів, де себе не варто
ні шукати, ні втілювать. афтерпаті
від ілюзій - складний процес.
я боюся відкритися, хоч нівроку
твої кращі слова. та, нажаль, потроху
призвичаїтись хочу, упершись рогом.
тільки зробиш ще три нескінченних кроки,
і втечу: хоч не в цьому сенс.
ти живеш в королівстві фантазій файних,
не сприймаєш нічого ніяк буквально,
іронічно всміхаєшся з-під завалів.
слухай, впевненим голосом заспівай-но:
для повій чи то для принцес.
я перформанс почую і просто щиро
засміюся, на кожен безглуздий вчинок
реагуючи враз неналежним чином.
зерна сумніву погляд сумний поширить,
на абстрактність наклавши ценз.
ти підеш неодмінно, як зрозумієш,
що мені повертаєш земну надію.
більш нічого не треба. тоді подіє
приворотна жага до смішної мрії...
ця обсесія мов абсцес.
я сиджу і не можу підняти очі,
а жорстока реальність до сліз лоскоче.
так, не знаю, чого ти насправді хочеш,
забуваючи мову людську щоночі.
жити з страхом? - страшніше без.
треба більше, ніж ціла моя сміливість,
щоб сказати по суті у літер зливі,
що ніколи в житті не була щаслива
так, як в мить, коли поруч од мене зліва
долі жартом, що просто з'явився й щез
(між уламків із самоти)
йшов
близький
і далекий
ти.
Коментарі