Краща ніч
Місто спить. Прокидається мафія. Й ти.
(Ну а може, той біль, що сховався під східця
самоти, від якої наважитись йти
ще страшніше ніж все, що звичайно не сниться.
Місто спить. Час безхатьків, щурів, волоцюг.
(Ну а може, зірковий твій час, щоб здійснити
в мить оцю, натягнувши до неба ланцюг,
всі бажання, в яких ми наївні як діти).
Місто спить. Десь туман ще клубиться, десь - дим.
Гарна мить веселити пітьму-сповідальню.
Молодим завше легше шукати біди
і шляхів небезпечних, яскравих та дальніх.
Місто спить. Час відлуння колишніх надій
(як батіг по зневірою згорбленій спині).
Гренадін та текіла в судинах: ну, дій!
Все ніяк, бо тривоги реально-невпинні.
Місто спить. Прокидається жити жага.
Поділитися скарбом, між ребер зашитим.
Він блага: відшукайте мене ж-бо, ага!
Залишившись над прірвою спогадів в житі,
Місто спить. Ти вдивляєшся в очі нічні.
В них шукаєш (й знаходиш) примарного се́бе.
Кажеш "ні" своїм "ні", "аж ніяк", маячні,
перепонам, словам (що зомбують як "треба").
Місто вже тягне вікна до сяйва світань
і муркоче (як кішка) автівками трішки...
Ніби стан риторичних минулих питань
відступає. Й шепочеш, неначе титан:
краща ніч
потребує
безсоння,
не ліжка.
(Ну а може, той біль, що сховався під східця
самоти, від якої наважитись йти
ще страшніше ніж все, що звичайно не сниться.
Місто спить. Час безхатьків, щурів, волоцюг.
(Ну а може, зірковий твій час, щоб здійснити
в мить оцю, натягнувши до неба ланцюг,
всі бажання, в яких ми наївні як діти).
Місто спить. Десь туман ще клубиться, десь - дим.
Гарна мить веселити пітьму-сповідальню.
Молодим завше легше шукати біди
і шляхів небезпечних, яскравих та дальніх.
Місто спить. Час відлуння колишніх надій
(як батіг по зневірою згорбленій спині).
Гренадін та текіла в судинах: ну, дій!
Все ніяк, бо тривоги реально-невпинні.
Місто спить. Прокидається жити жага.
Поділитися скарбом, між ребер зашитим.
Він блага: відшукайте мене ж-бо, ага!
Залишившись над прірвою спогадів в житі,
Місто спить. Ти вдивляєшся в очі нічні.
В них шукаєш (й знаходиш) примарного се́бе.
Кажеш "ні" своїм "ні", "аж ніяк", маячні,
перепонам, словам (що зомбують як "треба").
Місто вже тягне вікна до сяйва світань
і муркоче (як кішка) автівками трішки...
Ніби стан риторичних минулих питань
відступає. Й шепочеш, неначе титан:
краща ніч
потребує
безсоння,
не ліжка.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Краща ніч
+++
Відповісти
2021-04-19 09:26:48
Подобається