Шлях до
У нашого шляху - засмага на обличчі.
Дивися - не дивись, кінець лише один.
І з кожним кроком ми до нього, певно, ближче
(хоча від А до Б по трасі п'ять годин).
Для нашого шляху підгрунтя - перевірка
на міцність, на баланс: простягнуто канат
між прірвами жахіть, з якими йти так гірко
(та солодко, повір, хоч раз пройтися над).
Солоні ріки мрій і марні сподівання,
прокислі від оман (а інколи - нудьги),
м'які місця в партер на власному дивані,
впередження тверді - одвічні вороги
не роблять перепон для тих, в чих грудях вітер
спричинює не раз обструкцію мети
саджати з двох сторін алегоричні квіти,
щоб кожен зміг маршрут небачений знайти.
А тиша завола душевним моноскримом.
Немає у очах ні остраху, ні сліз.
Навіщо ти тримав і навіть дійсно стримав
її акордів бій? Щоб зойкіт в спокій вліз?
Не знаю, як дійду: завчасно чи запізно,
відносність всіх подій - іронія життя.
На звичному шляху з народження до тризни
керуємо не ми, а наші почуття.
Як йти на самоті відомо відчайдусі:
мене ніде й ніхто утримати не міг.
Тікала звідусіль, а тут сама лишуся.
І квітку (ніби знак) вкладу тобі до ніг.
Дивися - не дивись, кінець лише один.
І з кожним кроком ми до нього, певно, ближче
(хоча від А до Б по трасі п'ять годин).
Для нашого шляху підгрунтя - перевірка
на міцність, на баланс: простягнуто канат
між прірвами жахіть, з якими йти так гірко
(та солодко, повір, хоч раз пройтися над).
Солоні ріки мрій і марні сподівання,
прокислі від оман (а інколи - нудьги),
м'які місця в партер на власному дивані,
впередження тверді - одвічні вороги
не роблять перепон для тих, в чих грудях вітер
спричинює не раз обструкцію мети
саджати з двох сторін алегоричні квіти,
щоб кожен зміг маршрут небачений знайти.
А тиша завола душевним моноскримом.
Немає у очах ні остраху, ні сліз.
Навіщо ти тримав і навіть дійсно стримав
її акордів бій? Щоб зойкіт в спокій вліз?
Не знаю, як дійду: завчасно чи запізно,
відносність всіх подій - іронія життя.
На звичному шляху з народження до тризни
керуємо не ми, а наші почуття.
Як йти на самоті відомо відчайдусі:
мене ніде й ніхто утримати не міг.
Тікала звідусіль, а тут сама лишуся.
І квітку (ніби знак) вкладу тобі до ніг.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Шлях до
++++++
Відповісти
2021-04-19 09:34:17
1
Шлях до
@Самоскид! 😳🍒🤯🍒🌚👀
Відповісти
2021-04-19 09:39:06
1