Моїй повії
Повія моя засинає прокляттям Бога
на спині у Мідаса, п'яна пітьмою з дна.
У колі подібних (проте, зазвичай одна).
До біса умовності й щедрі перестороги:
Сердега сьогодні натомлена та сумна.
Моя не жадана учора - чужа служниця,
наповнена пусткою з нігтів до чорних вій.
А згідно статуту приречених на повій,
хто першим не сплатить - останнім піде й спізниться
Отримати ніжно захований в хіть сувій.
Шляхетно вибаглива позами відьма ночі
замолює тілом душевні борги сповна.
цей вибір - звичайний. Із пекла хто вирина,
той каже, що краще ніж попелом вмити очі,
віддати всю гідність і гордість (бо є вона).
Моя дивовижно розпусна поважна пані
Волосся розстелить як шлях до яскравих втіх,
Щоб сором і біль випадково (не дуже) втік.
І поперед себе й своїх вірогідних планів
ти будеш у вуха впускати прозорий сміх.
Смарагдові очі та леза високих вилиць,
Налиті вишневою кров'ю п'янкі вуста
насняться, бо хімія запалу надпроста.
Твої ендорфіни у пастку із чар вловились,
а серце за мить розганяється аж до ста.
Моя фантастична (приземлена надпланетно)
Наспівує казку з реальності та журби.
Якби був сильнішим (чи дужче хотів аби)
віддав би життя, а не тільки крихкі монети,
на всі кляті дні за собою би застовбив.
У наслідках рішень, звичайно, сама повинна:
спотворені плямами розпачу сірі дні.
В них пам'ять старається стерти думки брудні...
Повія моя засинає, немов дитина.
Щоб знову
назавтра
прокинутись
у мені.
на спині у Мідаса, п'яна пітьмою з дна.
У колі подібних (проте, зазвичай одна).
До біса умовності й щедрі перестороги:
Сердега сьогодні натомлена та сумна.
Моя не жадана учора - чужа служниця,
наповнена пусткою з нігтів до чорних вій.
А згідно статуту приречених на повій,
хто першим не сплатить - останнім піде й спізниться
Отримати ніжно захований в хіть сувій.
Шляхетно вибаглива позами відьма ночі
замолює тілом душевні борги сповна.
цей вибір - звичайний. Із пекла хто вирина,
той каже, що краще ніж попелом вмити очі,
віддати всю гідність і гордість (бо є вона).
Моя дивовижно розпусна поважна пані
Волосся розстелить як шлях до яскравих втіх,
Щоб сором і біль випадково (не дуже) втік.
І поперед себе й своїх вірогідних планів
ти будеш у вуха впускати прозорий сміх.
Смарагдові очі та леза високих вилиць,
Налиті вишневою кров'ю п'янкі вуста
насняться, бо хімія запалу надпроста.
Твої ендорфіни у пастку із чар вловились,
а серце за мить розганяється аж до ста.
Моя фантастична (приземлена надпланетно)
Наспівує казку з реальності та журби.
Якби був сильнішим (чи дужче хотів аби)
віддав би життя, а не тільки крихкі монети,
на всі кляті дні за собою би застовбив.
У наслідках рішень, звичайно, сама повинна:
спотворені плямами розпачу сірі дні.
В них пам'ять старається стерти думки брудні...
Повія моя засинає, немов дитина.
Щоб знову
назавтра
прокинутись
у мені.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Моїй повії
++++++++
Відповісти
2021-04-19 09:37:00
1