0629: І

Last_samurai

Калаш ревів у кривавих пальцях, солоний піт лоскотав чоло. Було вас триста: ні, не спартанців, пихате пекло не вас взяло. Стіною люди: старенькі, діти, зімкнули щедро надій кільце. В легенях - гірко. Та, вірогідно, віддати місто - гіркіш за це. Три сотні кращих, невипадково ви опинилися саме тут. Нестримним пострілом, ділом, словом незламно вийшли чинити суд. Усе, зруйноване вщент до крихти, то методична провина зла. Кати сміялись, казали бігти, та справжня єдність вперед вела. Повз всі прогнози і застороги, повз клятий біль від відбитків куль, заради віри в народ та бога, заради миру в своїм кутку, стискали зброю і боронили нащадків світлих дніпрових чар. Щоб полягли назавжди немилі огидні орки у власний чан. Три сотні кращих для перемоги, назустріч волі в кінці шляху, розкрили крила, зламавши ноги. Під кволу поміч найвищих з хунт, під лемент тих, хто братався з чортом, під зойк палаючої "москви" відбили безліч атак. І вкотре змогли довести: таких, як ви ні чорні бомби, ні сірі гради не подолають. Тікає від шалених смерть, бо вони так радо в своїй звитязі рятують світ.

2022-10-15 06:37:38

12

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Вірш просто неймовірний! Те, що зараз напишу, пафосом навіть не пахне: куди там тим трьомстам спартанцям, вони не виходили проти озброєних без зброї, і не билися проти мокшанських орків (хоча там були свої "орки"). Це непорівнювані поняття 👍

Відповісти

2022-10-15 08:43:58

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1728

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1204