0629: І
Калаш ревів у кривавих пальцях,
солоний піт лоскотав чоло.
Було вас триста: ні, не спартанців,
пихате пекло не вас взяло.
Стіною люди: старенькі, діти,
зімкнули щедро надій кільце.
В легенях - гірко. Та, вірогідно,
віддати місто - гіркіш за це.
Три сотні кращих, невипадково
ви опинилися саме тут.
Нестримним пострілом, ділом, словом
незламно вийшли чинити суд.
Усе, зруйноване вщент до крихти,
то методична провина зла.
Кати сміялись, казали бігти,
та справжня єдність вперед вела.
Повз всі прогнози і застороги,
повз клятий біль від відбитків куль,
заради віри в народ та бога,
заради миру в своїм кутку,
стискали зброю і боронили
нащадків світлих дніпрових чар.
Щоб полягли назавжди немилі
огидні орки у власний чан.
Три сотні кращих для перемоги,
назустріч волі в кінці шляху,
розкрили крила, зламавши ноги.
Під кволу поміч найвищих з хунт,
під лемент тих, хто братався з чортом,
під зойк палаючої "москви"
відбили безліч атак. І вкотре
змогли довести: таких, як ви
ні чорні бомби, ні сірі гради
не подолають. Тікає від
шалених смерть, бо вони так радо
в своїй звитязі рятують світ.
2022-10-15 06:37:38
12
1