0629: І
Калаш ревів у кривавих пальцях, солоний піт лоскотав чоло. Було вас триста: ні, не спартанців, пихате пекло не вас взяло. Стіною люди: старенькі, діти, зімкнули щедро надій кільце. В легенях - гірко. Та, вірогідно, віддати місто - гіркіш за це. Три сотні кращих, невипадково ви опинилися саме тут. Нестримним пострілом, ділом, словом незламно вийшли чинити суд. Усе, зруйноване вщент до крихти, то методична провина зла. Кати сміялись, казали бігти, та справжня єдність вперед вела. Повз всі прогнози і застороги, повз клятий біль від відбитків куль, заради віри в народ та бога, заради миру в своїм кутку, стискали зброю і боронили нащадків світлих дніпрових чар. Щоб полягли назавжди немилі огидні орки у власний чан. Три сотні кращих для перемоги, назустріч волі в кінці шляху, розкрили крила, зламавши ноги. Під кволу поміч найвищих з хунт, під лемент тих, хто братався з чортом, під зойк палаючої "москви" відбили безліч атак. І вкотре змогли довести: таких, як ви ні чорні бомби, ні сірі гради не подолають. Тікає від шалених смерть, бо вони так радо в своїй звитязі рятують світ.
2022-10-15 06:37:38
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Вірш просто неймовірний! Те, що зараз напишу, пафосом навіть не пахне: куди там тим трьомстам спартанцям, вони не виходили проти озброєних без зброї, і не билися проти мокшанських орків (хоча там були свої "орки"). Це непорівнювані поняття 👍
Відповісти
2022-10-15 08:43:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2231
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4945