читачеві
я вкраду тебе, хочеш? і час призупинить плин,
всі годинники вмруть
на останній відмітці стрілки.
я вкраду тебе, хочеш? під шепіт червоних рут,
під зітхання птахів, що злітають у небо стрімко.
я вкраду тебе, знаєш. і серце полишить бій
у відлунні судин,
що знекровлено-відчайдушні.
я вкраду тебе. знаєш, трапляється шанс один,
задля нього цей всесвіт з орбіти ілюзій зрушу.
я вкраду тебе. може, звучить це надмірно зле,
бо складаю свій план
з надскладних почуттєвих вражень.
я вкраду тебе попри прокляття минулих ран,
попри все, що не кажеш. чи скажеш (і тим ображу).
я вкраду тебе. скоро. бо сил вже немає без,
бо ламаю усе,
що донині тримало спокій.
я вкраду тебе, чуєш? і низка сумних пісень
перетвориться в сміх, як зустрінемось. ну а поки
"я вкраду тебе, можна?" не стану питати так:
налякає контекст
іронічністю привітання.
я вкраду тебе. в тебе. і з безлічі поетес
стану саме тією,
хто звільнить тебе востаннє.
2021-10-22 20:29:04
20
7