назвіть, га
якщо ти кудись щезнеш, то доведеться годуватися розпачем натщесерце, і на місяць ревіти відлунням терцій, заплітати рядки сумні. доведеться шукати у перехожих риси ті, що хоч трохи на тебе схожі, зустрічати без усмішки день погожий... чи існують без тебе погожі дні? чи існують без тебе руді світанки? не озвучені хайку, верлібри, танка? був мій побут стабільним неначе танкер, замаскований у труні. а тепер йду босоніж і просто неба зір уламки збираю, хоча не треба. закарбованим подихом поміж ребер залишаєшся у мені. чи існують без тебе щасливі миті, хмарочоси, загублені в оксамиті, фотокадри невдалі, завжди розмиті ніби зустрічі уві сні? чи існує без тебе хіба абищо? у легенях потрощених вітер свище, не тримаю: однак все одно б не вийшло, та гукатиму навесні. бо навіщо пригоди, якщо не буде ботхісаттхви, пророка, ісуса, будди... хоча якось живуть же без тебе люди... я ж раніше жила. чи ні?
2022-10-20 13:24:47
16
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
Га? Вау.. якось сумно-життєво
Відповісти
2022-10-20 13:52:49
1
Veil
Це настільки милозвучно й чуттєво, що серденько б'ється у ритмі вірша. Неймовірно красиво, я в захваті.
Відповісти
2022-10-20 14:00:03
3
Cryda Cooper
👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻
Відповісти
2022-10-20 14:42:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8213
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1358