Давайте?/кс3
Давайте говорити про пусте, бо головного не торкнутись словом. Тривога і без добрив проросте: не вогнедишна, просто триголова. *Давайте говорити про пусте* Давайте розуміти без питань: уточнюючих, часом риторичних, безтактних, як похмільний Юкатан та навіть влучних (раз на п'ятиріччя). *Давайте розуміти без питань* Давайте надихати без повчань: авторитарних, вогненебезпечних, що обертають у киплячий чан заслаблий розум, опаливши плечі. *Давайте надихати без повчань* Давайте воювати без війни. Де спогади не вбиті - полонені. Із розумінням, що лише вони долають шлях від тебе аж до мене. *Давайте воювати без війни* Давайте просто жити без вистав. Робити свій перформанс зрозумілим, і відчувати час, що вже настав, щоб не цідити сльози в сто проміле. *Давайте просто жити без вистав* Давайте щедро вірити у нас. Не людям, людству чи прикметам. Богу, який вже має забагато назв. І певне, загубив сюди дорогу. *Давайте щедро вірити у нас*
2021-04-05 17:37:14
13
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Самоскид!
перечитував разів 50, і кожного разу розумів щось нове. дякую!
Відповісти
2021-04-09 15:28:25
Подобається
Last_samurai
@Самоскид! Та годі вже
Відповісти
2021-04-09 15:28:34
1
Last_samurai
@Самоскид! Будь ласка
Відповісти
2021-04-09 15:28:49
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9036
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2085