Давайте?/кс3
Last_samurai
Давайте говорити про пусте, бо головного не торкнутись словом. Тривога і без добрив проросте: не вогнедишна, просто триголова. *Давайте говорити про пусте* Давайте розуміти без питань: уточнюючих, часом риторичних, безтактних, як похмільний Юкатан та навіть влучних (раз на п'ятиріччя). *Давайте розуміти без питань* Давайте надихати без повчань: авторитарних, вогненебезпечних, що обертають у киплячий чан заслаблий розум, опаливши плечі. *Давайте надихати без повчань* Давайте воювати без війни. Де спогади не вбиті - полонені. Із розумінням, що лише вони долають шлях від тебе аж до мене. *Давайте воювати без війни* Давайте просто жити без вистав. Робити свій перформанс зрозумілим, і відчувати час, що вже настав, щоб не цідити сльози в сто проміле. *Давайте просто жити без вистав* Давайте щедро вірити у нас. Не людям, людству чи прикметам. Богу, який вже має забагато назв. І певне, загубив сюди дорогу. *Давайте щедро вірити у нас*
2021-04-05 17:37:14
12
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Самоскид!
перечитував разів 50, і кожного разу розумів щось нове. дякую!
Відповісти
2021-04-09 15:28:25
Подобається
Last_samurai
@Самоскид! Та годі вже
Відповісти
2021-04-09 15:28:34
1
Last_samurai
@Самоскид! Будь ласка
Відповісти
2021-04-09 15:28:49
1
Інші вірші поета
ще з бортового журналу про катастрофу/кс3 Субособистість коптокмія чуєш ти
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
ann a
@laccanelle
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5309
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13178