Моїй повії/кс3
(18+)
Повія моя засинає прокляттям Бога на спині у Мідаса, п'яна пітьмою з дна. У колі подібних (проте, зазвичай одна). До біса умовності й щедрі перестороги: Сердега сьогодні натомлена та сумна. Моя не жадана учора - чужа служниця, наповнена пусткою з нігтів до чорних вій. А згідно статуту приречених на повій, хто першим не сплатить - останнім піде й спізниться Отримати ніжно захований в хіть сувій. Шляхетно вибаглива позами відьма ночі замолює тілом душевні борги сповна. цей вибір - звичайний. Із пекла хто вирина, той каже, що краще ніж попелом вмити очі, віддати всю гідність і гордість (бо є вона). Моя дивовижно розпусна поважна пані Волосся розстелить як шлях до яскравих втіх, Щоб сором і біль випадково (не дуже) втік. І поперед себе й своїх вірогідних планів ти будеш у вуха впускати прозорий сміх. Смарагдові очі та леза високих вилиць, Налиті вишневою кров'ю п'янкі вуста насняться, бо хімія запалу надпроста. Твої ендорфіни у пастку із чар вловились, а серце за мить розганяється аж до ста. Моя фантастична (приземлена надпланетно) Наспівує казку з реальності та журби. Якби був сильнішим (чи дужче хотів аби) віддав би життя, а не тільки крихкі монети, на всі кляті дні за собою би застовбив. У наслідках рішень, звичайно, сама повинна: спотворені плямами розпачу сірі дні. В них пам'ять старається стерти думки брудні... Повія моя засинає, немов дитина. Щоб знову назавтра прокинутись у мені.
Повія моя засинає прокляттям Бога на спині у Мідаса, п'яна пітьмою з дна. У колі подібних (проте, зазвичай одна). До біса умовності й щедрі перестороги: Сердега сьогодні натомлена та сумна. Моя не жадана учора - чужа служниця, наповнена пусткою з нігтів до чорних вій. А згідно статуту приречених на повій, хто першим не сплатить - останнім піде й спізниться Отримати ніжно захований в хіть сувій. Шляхетно вибаглива позами відьма ночі замолює тілом душевні борги сповна. цей вибір - звичайний. Із пекла хто вирина, той каже, що краще ніж попелом вмити очі, віддати всю гідність і гордість (бо є вона). Моя дивовижно розпусна поважна пані Волосся розстелить як шлях до яскравих втіх, Щоб сором і біль випадково (не дуже) втік. І поперед себе й своїх вірогідних планів ти будеш у вуха впускати прозорий сміх. Смарагдові очі та леза високих вилиць, Налиті вишневою кров'ю п'янкі вуста насняться, бо хімія запалу надпроста. Твої ендорфіни у пастку із чар вловились, а серце за мить розганяється аж до ста. Моя фантастична (приземлена надпланетно) Наспівує казку з реальності та журби. Якби був сильнішим (чи дужче хотів аби) віддав би життя, а не тільки крихкі монети, на всі кляті дні за собою би застовбив. У наслідках рішень, звичайно, сама повинна: спотворені плямами розпачу сірі дні. В них пам'ять старається стерти думки брудні... Повія моя засинає, немов дитина. Щоб знову назавтра прокинутись у мені.
2021-04-11 13:23:56
15
9